Мазур Г. М. Експериментальне обґрунтування критеріїв адаптаційної здатності мітохондрій гепатоцитів щурів

Дисертація присвячена експериментальному обґрунтуванню критеріїв адаптаційної здатності мітохондрій гепатоцитів щурів та перевірці гіпотези про можливість використання цих критеріїв для оцінювання впливу високих концентрацій Са2+ чи етанолу на адаптаційну здатність мітохондрій. Досліджено, що адаптаційну здатність мітохондрій гепатоцитів можна оцінити такими критеріями, як максимальна швидкість роз’єднаного дихання, оптимальна концентрація FCCP, прискорення дихання внаслідок додавання FCCP та площа приросту під кривими залежності швидкості дихання від концентрації FCCP. Субстрати окиснення впливають на адаптаційну здатність мітохондрій гепатоцитів. Найнижчою адаптаційна здатність мітохондрій є за окиснення глюкози, а найвищою – за окиснення сукцинату та α-кетоглутарату. Встановлено, що адаптаційна здатність мітохондрій гепатоцитів залежить від способу виділення клітин. У випадку перфузії печінки in vitro спектр адаптаційної відповіді мітохондрій гепатоцитів є значно вужчий порівняно із клітинами виділеними способом перфузії печінки in situ. Під час дослідження адаптаційної здатності гепатоцитів потрібно задавати певну концентрацію Са2+ у середовищі, а додавання CsA нівелює Са2+-спричинене пригнічення адаптаційної здатності мітохондрій, але лише за умови, що його додавати перед збільшенням концентрації Са2+. Показано, що етанол in vitro не впливав на адаптаційну здатність мітохондрій, а алкоголь in vivo збільшував максимальну швидкість FCCP-стимульованого дихання, але не впливав на оптимальну концентрацію FCCP. Введення пірувату in vivo не змінювало ефекту алкоголю на дихання гепатоцитів. Отримані результати дають змогу оцінити адаптаційні можливості чи функціональну активність мітохондрій клітин печінки за фізіологічних і патологічних умов.