Сухань Д. С. Патоморфологія хронічного гастриту та ризик виникнення передракових змін слизової оболонки шлунку в залежності від генотипу гелікобактерної інфекції

У роботі застосовано наступні методи дослідження: загальногістологічне, гістохімічне, молекулярно-генетичне, лектино- та імуногістохімічне дослідження біопсійного матеріалу, отриманого від хворих на хронічний гастрит, а також лабораторне й інструментальне обстеження цих пацієнтів, статистична обробка отриманих результатів. У ході дослідження встановлено, що серед хворих на хронічний гастрит переважали інфіковані H. pylori (χ2 = 4,59, p = 0,032) з підвищеним відносним ризиком розвитку хронічного гастриту в 1,45 (ДІ: 1,02–2,45) разів більше при зіставленні з неінфікованими та високою частотою інфікованості у хворих старше 45 років. За даними молекулярно-генетичного аналізу, виявлено перевагу диспластичних змін слизової оболонки шлунка у хворих на хронічний неатрофічний гастрит та хронічний атрофічний гастрит, інфікованих cagA+ vacA s1m1 штамами H. pylori (p<0,001 та p<0,05) у порівнянні з групою cagА-. Доведено зв'язок інвазивності гелікобактер з наявністю гену vacA та cagA. Встановлено тісний зв'язок між наявністю гена cagA, інвазивністю, активністю та ступенем контамінації для хронічного неатрофічного гастриту. Розроблена скринінгова система з урахуванням різних генотипів H. pylori для ранньої діагностики передракових змін слизової оболонки шлунка, що сприятиме оптимізації лікувальної тактики хворих на хронічні гастрити та підвищить ефективність виявлення диспластичних та атрофічних змін слизової оболонки шлунка на їх ранніх стадіях розвитку.