Титаренко В. М. Структурні зміни мозкової речовини надниркових залоз щурів при експериментальній опіковій травмі шкіри та за умов застосування інфузійних розчинів

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0421U101350

Здобувач

Спеціальність

  • 14.03.01 - Нормальна анатомія

07-04-2021

Спеціалізована вчена рада

Д 64.600.03

Харківський національний медичний університет

Анотація

Дисертація присвячена дослідженню морфофункціональних змін мозкової речовини надниркових залоз при опіку. В експериментах гістологічними та електронномікроскопічними методами встановлено особливості розвитку реакції складових гемомікроциркуляторного русла та ендокриноцитів мозкової речовини в різні терміни після опікової травми. Виявлено, що опікове ураження характеризується розвитком стресової реакції епі- та норепінефроцитів, дистрофічних та метаболічних змін, які пов’язані з порушенням гемомікроциркуляції у надниркових залозах. Морфологічні зміни венозних синусоїдів та гемокапілярів полягали у стазі та дилатації їх просвіту у термін з 3-ї по 21-шу добу, різкому набряку та дистрофічних змінах ендотеліоцитів починаючи з 3-ї до 14-ї доби і далі у частковому відновленні. Структурне пошкодження кровоносних мікросудин і дистрофічні зміни паравазальної сполучної тканини, епі- та норепінефроцитів пояснюють появу продуктів некрозу у просвіті гемокапілярів та пенетрації еритроцитів у мозкову речовину залоз. Морфофункціональні зміни епі- та норепінефроцитів у перші 3 доби після опіку характеризуються дегрануляцією, а у наступні терміни накопиченням гормональних гранул, тобто реакція стресу змінювалась частковою стабілізацією і відновленням. Дистрофічні зміни ендокриноцитів завершувались їх деструкцією та елімінацією макрофагами у термін 30 діб, що пояснюється активацією відновних процесів у надниркових залозах, у тому числі мікроциркуляції. Фармакокорекція (манітолом та кверцетином) пригнічувала розвиток дистрофічних змін ендотеліоцитів гемокапілярів, епінефроцитів та нервових волокон мозкової речовини, а результати біохімічних досліджень дозволили встановити зменшення пероксидації білкових та ліпідних молекул (карбонільних груп, ТБК-активних продуктів, дієнових кон’югатів), відновлення пулу вільних низькомолекулярних SH-груп і активності DT-діафорази, що сприяло морфофункціональному відновленню.

Файли

Схожі дисертації