Визначено досвід реалізації механізмів впливу громадянського суспiльства на державне регулювання правоохоронної дiяльностi у сучасній Україні. Відмічено, що взаємодія ланцюга громадянське суспільство − державні органи − правоохоронні органи має трирівневу структуру, адже здійснюється на суспільному (громада, населення, суспільна ініціативність), державно-управлінському (роль державних органів як суб’єктів законодавчої ініціативи − створення законів та підзаконних актів) та власне законодавчому рівні (функціонування законів України «Про національну безпеку України» та «Про оперативно-розшукову діяльність»).
Розглянуто особливості впровадження високоморальних аспектів політико-соціального устрою країн Європейського Союзу у національну систему впливу громадськості на діяльність правоохоронних органів.
Встановлено, що імплементація законодавчих норм та положень Європейського Союзу в систему права України – основа європейського курсу та подальшого дієвого застосування принципів державного регулювання правоохоронної діяльності.
Обгрунтовано, що політика країн Європейського Союзу дозволяє вирішувати громадські конфлікти на стадії виникнення. Функція нормативно-управлінської превенції, таким чином, є універсальним суспільно-політичним регулятором, що спрямовує факт взаємодії громадянського суспільства та органів поліцейської служби в сучасне, стандартизоване та обопільно регламентоване русло демократизму.
Наголошено, що в Європейському Союзі переважає людиноцентризм, через що процес забезпечення поваги до людських прав та свобод – як і до комунікації між громадянським суспільством та правоохоронними органами здійснюється на підставах гуманізму та соціальності.
Зазначено, що побудова громадянського суспільства та його активна співпраця з правоохоронними органами – процес комплексний. Одночасно, стилістика державно-урядових перетворень, тип правової сім’ї, звичаї та традиції держави Україна чинять вплив на формування апарату владно-суспільної комунікації.
Констатовано, що дотримання основоположних принципів права та політико-соціального устрою є основами забезпечення функціонування демократичного суспільства та держави, основами орієнтації якого є закон, право, мораль та концепція загального благоденства. Представлено модель взаємодії громадянського суспільства та правоохоронних органів в Україні, що передбачає застосування практичних аспектів впровадження досвіду країн ЄС, що мають, переважно, доктринальний характер, що дозволяє стверджувати про їх ефективність у питаннях подолання кризи громадського невдоволення.
Обгрунтовано, що в Україні має існувати припустимий (обмежений) рівень контролю за діяльністю правоохоронних органів як основа соціальних процесів у суспільстві. Органи правопорядку повинні бути підзвітними та підконтрольними органам державної влади – муніципалітетам та загальнодержавним – і, відповідно, мають займатися координацією діяльності на основі відповідності вимогам суспільства та поваги до природних та похідних людських прав.
В той же час, відмічено необхідність задіяння координаційних елементів структурної побудови суспільно-політичного апарату державного управління, де вплив на усі сфери суспільного життя є комплексним – у такий спосіб здійснюватиметься уніфікація соціально-політичного та економічного устрою держави Україна. Це, в свою чергу, кореспондує підходам до загального благоденства, громадянської активності та її впливу на владно-урядовий апарат управління, загалом. Зазначено, що процес концептуально-правового державотворення в умовах розвитку державного апарату сучасної України повинен базуватися на засадах юридичної вірності та інтелігентності.
Розроблено та науково обґрунтовано концептуальну модель підвищення ефективності впливу громадянського суспiльства на державне регулювання правоохоронної дiяльностi, реалізація якої передбачає запозичення ідей державно-управлінського налагодження соціально-правоохоронних процесів кооперації у країнах ЄС через: розвиток владно-політичної одностайності щодо забезпечення громадянського суспільства належним масивом невід’ємних, природних за походженням прав та свобод; впровадження політико-правової та громадсько-урядової компетентностей задля налагодження процесу співробітництва влади та населення в Україні; виокремлення ролі та місця правоохоронних органів у системі суспільства, його позиціонування в якості визначника його ідеологічних, специфічних та ментальних основ загального розвитку.
Ключові слова: механізми державного управління, громадянське суспільство, органи правопорядку, Європейський Союз, федеративне законодавство, рівноцінний розвиток державного апарату.
