Шимон Л. С. Особисті види забезпечення виконання зобов’язання.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних і практичних проблем особистих пойменованих та непойменованих видів (способів) забезпечення виконання зобов’язання. Обґрунтовано, що механізм дії таких забезпечувальних правових конструкцій, як забезпечувальна цесія, факторинг, делькредере, аваль, державна (місцева) гарантія, спираючись на обов’язок третьої особи виконати порушене боржником зобов’язання на вимогу кредитора, відповідає ознакам особистих непойменованих видів забезпечення виконання зобов’язання. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 546 ЦК України вони можуть застосовуватись учасниками договірних відносин як «інші» види забезпечення нарівні з традиційними особистими способами забезпечення виконання зобов’язань – порукою та гарантією. Констатовано, що основною ознакою особистих видів забезпечення виконання зобов’язання виступає наявність у них забезпечувального джерела у вигляді обов’язку третьої особи (поручителя, гаранта, страховика, комісіонера, аваліста тощо) виконати порушене боржником зобов’язання на вимогу кредитора. Відсутність такого джерела у неустойки та завдатку не дозволяє віднести останні до особистих забезпечень.