Повидало М. В. Створення вихідного матеріалу люцерни мінливої з підвищеною насіннєвою продуктивністю за віддаленої гібридизації

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та практичне вирішення проблеми зі створення міжвидових генотипів люцерни з підвищеною насіннєвою продуктивністю та високою адаптивністю до несприятливих екологічних факторів довкілля. Оцінено здатність жовтоквіткових форм, як материнського компоненту схрещування, формувати міжвидові гібриди Medicago falcata L. / Medicago sativa L. із комплексом цінних господарських ознак. Встановлено особливості успадкування міжвидовими гібридами автогамії, основних структурних показників насіннєвої продуктивності (2,2–2,8 насінини на біб; збором 3,7–5,0 г маси насіння з рослини та максимальною кількістю обертів спіралі бобу до шести обертів), а також подовженого періоду довголіття (6–8 років). Створено міжвидові гібридні популяції і сорти за їх участю, з підвищеним адаптивним потенціалом до умов вирощування за рахунок генетичної плазми люцерни серповидної, на основі якого до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні внесено сорт люцерни мінливої Анатоліївна. Нові сорти люцерни мінливої Київська жовтогібридна та Київська синьогібридна передано на кваліфікаційну експертизу в Український інститут експертизи сортів рослин. У результаті досліджень удосконалено методологію добору перспективного вихідного матеріалу для створення сортів з підвищеною насіннєвою продуктивністю, яка базується на попередній оцінці та доборі вихідного матеріалу за підвищеним рівнем автогамії та високими значеннями максимальної кількості обертів спіралі бобу й кількості кондиційного насіння на біб. Для прискорення селекційного процесу при підборі компонентів схрещування рекомендовано оцінювати вихідний матеріал за рівнем прояву автогамії та елементами насіннєвої продуктивності.