Дисертаційна робота присвячена історико-соціологічній реконструкції та методологічній систематизації інтерпретативних схем (фреймів) учасників протесту на прикладі Євромайдану 2013–2014 років в контексті їхніх повсякденних практик та інтеракцій.
В роботі окреслені основні теоретико-методологічні засади інтерпретативної традиції в соціології та продемонстровано відповідність методології усної історії цим позиціям.
З’ясовані основні характеристики та методологічні особливості застосування усноісторичного підходу в соціології та глибинного інтерв’ю, як його інструменту. Перераховані характеристики, важливі для якісного інтерв’юера та представлені основні етапи підготовки, перебігу та аналізу глибинного інтерв’ю. Описано особливості використання методології усної історії та методу глибинного інтерв’ю в дослідженнях суспільно-політичних рухів.
Систематизовані основні способи застосування фреймінг-аналізу в дослідженнях суспільно-політичних рухів в соціологічних дослідженнях, уточнено розуміння та сформульоване узагальнене визначення фрейму протестного руху, окреслено характеристики фреймів протестів, важливі для емпіричної частини цього дослідження.
Виокремлені та узагальнені результати наявних соціологічних досліджень смислів, пов’язаних з Євромайданом. Описані смисли самого поняття «Майдан», що сформувались сконструювались впродовж Революції Гідності; нові смисли, що Майдан як символічна революція привніс в український дискурс та цінності, які в українському суспільстві міг актуалізувати Майдан.
На ґрунтовному емпіричному матеріалі (близько 400 глибинних напівструктурованих інтерв’ю) описано контекст подій та виявлено основні компоненти фреймінгу протесту на різних етапах Євромайдану 2013–2014 років («Майдан-мітинг» (21–29 листопада 2013 року), «Майдан-табір» (30 листопада 2013 року – 18 січня 2014 року), «Майдан-Січ» (19 січня – 22 лютого 2014 року)) в інтерпретаціях його учасників. Фрейми протесту систематизовано за їхніми інтерпретативними функціями, а саме: фактори та причини протесту (діагностичний компонент фреймінгу), стратегії протесту (прогностичний компонент фреймінгу), стимули та мотивації до колективних дій (мотиваційний компонент фреймінгу).
Зібраний емпіричний матеріал дозволив розширити операціоналізацію фреймів суспільно-політичного протесту від поділу на діагностичний, прогностичний та мотиваційний до долучення інших концептів, які теж описують інтерпретативні схеми подій протесту його учасниками.
Проінтерпретовано ключовий фрейм характеру та особливостей участі людей в подіях Майдану – «допомога». Допомогу на Майдані класифіковано за низкою характеристик (ресурси, сфера діяльності, професійність, тривалість надання, ступінь кризовості ситуації та тип реципієнта). Описані приклади проявів допомоги на Майдані.
Описано ключовий фрейм характеру взаємодії та комунікації учасників Майдану – «самоорганізація» або утворення низових волонтерських ініціатив, та концептуалізовано його як швидкий та спонтанний процес, що відбувався у відповідь на нові нагальні потреби, які виникали у періоди загострення протистояння. На прикладі шістьох волонтерських організацій Майдану, пов’язаних з допомогою постраждалим під час протестів, узагальнено ключові характеристики самоорганізованих ініціатив: горизонтальна структура та функціональна спеціалізація учасників. Описано процес створення низових волонтерських ініціатив та окреслено соціальний портрет лідерів таких організацій.
Ключові слова: інтерпретативна соціологія, соціальні смисли, усна історія, фреймінг-аналіз протесту, глибинне інтерв’ю, фрейми, Майдан 2013–2014, Євромайдан.
