У дисертації розв’язано наукову проблему, сутність якої полягає в побудові теоретичної структурно-рівневої моделі зовнішнього впливу, яка включає суб’єктні, стратегічні та технологічні складники. Сформульовано визначення зовнішнього впливу, соціальної трансгресії, соціальної когезії, трансгресійного циклу, «системи в кордонах», «межі» та «виходу за обмеження» («кордони»), повних суспільств та неповних суспільств, систем-суб’єктів, систем-учасників, систем-акторів, систем-медіаторів на основі використання поняттєво-категорійного апарату соціологічних теорій марксизму й неомарксизму, веберіанства та неовеберіанства, структурного функціоналізму й соціальної синергетики, соціологічного еволюціонізму, структурно-діяльнісного підходу, кібернетичного підходу (Л. Бевзенко, О. Злобіна, П. Кутуєв, О. Куценко, В. Танчер, В. Степаненко, Ю. Романенко, І. Рущенко, І. Кононов, В. Полторак, А. Стадник, А. Ручка, В. Подшивалкіна, Л. Хижняк, Є. Магда, Г. Почепцов, Е. Дюркгейм, Р. Мертон, Т. Парсонс, Н. Луман, Дж. Александер, Е. Шилз, М. Вебер, Е. Гіденс, П. Штомпка, Н. Смелзер, А. Тойнбі, Ю. Габермас, В. Хенніс, В. Крюзе, К. Ліхтбау, Х. Нау, В. Шлюхтер, С. Амін, Е. Валлерстайн, Дж. Аррігі, П. Беран та П. Суїзі, К. Маркс, Ф. Енгельс, А. Лабріола, А. Грамші, Л. Альтюссер, П. Бурдьє, Р. Дарендорф, Е. Холл, Г. Тріандіс, Г. Хофстеде, К. Еванс, К. Діон, К. Грін та ін.). Зовнішній вплив визначено як один із типів соціальної трансгресії, який відображає процеси виходу соціальної системи суб’єкта зовнішнього впливу (в особі її інституцій та груп) за межі її соціального простору та проникнення в простір іншої соціальної системи (об’єкта зовнішнього впливу) через свої культурні, соціально-інституційні, соціально-групові й особистісні складники на рівнях культура/комунікації, політика, економіка, народонаселення в межах стратегій симетричної та асиметричної взаємодії (що включає комунікативні, асиметрично-обмінні й домінаторно-деструктивні стратегії зовнішнього впливу) при застосуванні відповідного набору технологій зовнішнього впливу.
