Степчук Ю. П. Шевченкознавчі студії Михайлини Коцюбинської в контексті українського літературознавства другої половини ХХ – початку ХХІ століть.

У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено комплексне осмислення шевченкознавчої спадщини Михайлини Коцюбинської на основі з’ясування основних естетико-теоретичних засад шевченкознавчої методології вченої, її потрактування естетики і поетики Кобзаря. Досліджено шевченкознавчу діяльність літературознавиці в контексті історичної доби. На основі аналізу значного масиву наукових праць, спогадів М. Коцюбинської встановлено зв’язок між її шевченкознавчим набутком та літературознавчим дискурсом 60-х років ХХ століття на тлі тогочасної суспільної атмосфери. Внаслідок розгляду літературознавчих праць М. Коцюбинської 50-х – кінця 90-х років розкрито творчу еволюцію вченої. У дисертації встановлено, що тісний контакт М. Коцюбинської з митцями 60-х років, які виявляли відвертий потяг до Шевченкової творчості, спричинив зростання Коцюбинської-шевченкознавця, яка наперекір утискам, заборонам і замовчуванням створила понад двадцять самодостатніх вислідів, еволюціонізувавши у своїх поглядах від соцреалістичного сприйняття мистецтва до поглибленого усвідомлення його естетичної суті. У дослідженні визначені основні естетико-теоретичні засади шевченкознавчої методології літературознавиці. У дисертації на основі результатів аналізу шевченкознавчих студій дослідниці розкрито їхні ідейно-естетичні засади, а також визначено місце та роль шевченкіани М. Коцюбинської у розвитку шевченкознавства й історико-літературного процесу в Україні загалом.