Дисертація присвячена вивченню складу, структури і просторово-часової мінливості прибережних іхтіоценозів для різних природних і антропогенних біотопів північно-західної частини Чорного моря (ПЗЧМ). Вперше охарактеризовано видовий склад прибережних іхтіоценозів біля берегів Одеси, о. Зміїний, в Сухому та Григорівському лиманах та біля п-ва Тарханкут з використанням підводних спостережень, підводного полювання, а також врахуванням аматорського лову і вивчення складу заморних танатоценозів.
Визначено видовий склад прибережних іхтіоценозів ПЗЧМ, який складається з 71 видів риб, що належать до 34 родин. З них у Одеський затоці та прилеглих ділянках моря знайдено 56 видів, у Сухому і Григорівському лиманах – 43 і 41 види відповідно, біля мису Тарханкут і о. Зміїний – 54 і 41 види риб відповідно.
Вперше для досліджених акваторій відмічено ряд видів риб, зокрема: Aidablennius sphynx, Parablennius zvonimiri, Planiliza haematocheila, Ophidion rochei, Coryphoblennius galerita, а в Сухому лимані – Lepomis gibbosus і Gobius bucchichi.
Відмічено довгострокові зміни прибережних іхтіоценозів ПЗЧМ. Так, починаючі з кінця 1990-х років минулого століття, в прибережних водах Одеської затоки і суміжних районах моря зафіксовано збільшення чисельності Hippocampus guttulatus, Pegusa lascaris і Chelon auratus. У 2000 р біля берегів м. Одеси відмічена поява Callionymus pusillus і Callionymus risso, що не зустрічалися тут більше 20 років.
Виявлено зв’язок основних прибережних біотопів північно-західної частини Чорного моря з видовим складом, чисельністю і розподілом прибережної іхтіофауни. На видовий склад і розподіл прибережної іхтіофауни впливають 8 основних природних і антропогенних прибережних біотопів: пісок, мушля, галька, валуни, брили, прибережні скелі, гідротехнічні споруди і зарості макрофітів.
Відзначено, що хвилеломи через схожість своєї конструкції з рибальською вершою створюють перешкоди для добових, сезонних і нерестових міграцій риб. Разом з тим, при нестачі твердого субстрату наявність гідротехнічних споруд в деяких випадках створює умови для проживання, нересту і нагулу представникам риб родин Gobiidae, Syngnathidae і Blenniidae.
Показано, що видовий склад і розподіл прибережної іхтіофауни залежить від співвідношення піску і кам’янистого субстрату. Найбільше видове різноманіття зафіксовано в біотопі скель (57 видів), а найвища чисельність риб відзначена для біотопу валунів (37 ± 5 екз.∙м-2). Середня кількість видів риб в біотопі піску для різних районів коливається в межах 8–12 видів.
Оцінено вплив природних і антропогенних чинників морської екосистеми ПЗЧМ на склад і чисельність прибережних риб. Вплив гіпоксії на склад прибережних іхтіоценозів описаний у вигляді трьох ступенів її проявлення:
I. міграція до берега особин Scopthtalmus maeoticus і Platichthys flesus з їх подальшою концентрацією на глибинах понад 5 м; загибелі риби не спостерігається;
ІІ. концентрація S. maeoticus і P. flesus на глибинах менше 3 м, поява холодолюбивих видів риб, зустрічаються поодинокі загиблі особини різної видової приналежності;
ІІІ. вихід різних представників іхтіофауни на глибини менше 1 м, аж до урізу води, масова загибель різних видів риб.
Встановлено, що рефулювання акваторії призводить до скорочення видової різноманітності в середньому на (25–30%). Найбільше скорочення чисельності риб спостерігається для родин Gobiidae і Syngnathidae в 4 і 2 рази відповідно.
Надані рекомендації щодо використання поведінкових реакцій риб для оцінки загального рівня антропогенного навантаження на прибережні водні екосистеми. Розроблено систему оцінки стійкості риб до фактору переляку за п'ятибальною шкалою. Встановлено, що поведінкові реакції риб родини Gobiidae вікових груп 2+ і 3+ можуть використовуватися для визначення загального рівня антропогенного навантаження на прибережні біоценози.
Всі вищенаведені дані дозволяють дати рекомендації з підтримки видового різноманіття, збереження рідкісних, зникаючих видів та ендемічних видів риб, складання прогнозів уловів і, в кінцевому підсумку, більш раціонального використання іхтіофауни Чорного моря. Ці дані вкрай важливі для розвитку Смарагдової мережі, визначення природоохоронних територій іншого типу, оцінки ризиків для інвазійних видів. Також запропоновані практичні рекомендації по використанню іхтіофауни для оцінки антропогенного навантаження і управління якістю морських прибережних вод.
