Мартинова С. П. Феномен маргінезу як чинник трансформацій сучасних форм у культуротворчому бутті

У дисертації здійснений комплексний культурно-філософський аналіз маргінальної свідомості як чинника трансформацій наявних та проявів нових форм української соціокультури як пограничної, близької до критичної. Пропонована програничність є особливим модусом перехідності й поєднана з ризиком лавиноподібного розвитку тотальної маргіналізації соціуму. Досліджено, що залежно від суспільно-історичних умов та обставин, що складаються, маргінальність здатна бути як конструктивною для окремого індивіда й суспільства, так і деструктивною, близькою до аномії. Але за будь-якої направленості маргінальність виступає як одна з умов самовизначення людиною себе у світі свідомості і в соціальному просторі. Це робить можливим вільне конструювання особистості себе, через себе і соціальну дійсність, що її оточує. Стверджується, що феномен маргінальності може слугувати одним із факторів саморуйнування людини, перетворюючи її в девіантну особистість. У дисертації доведено, що релігійна маргінальність як форма девіантної поведінки в соціумі, як релігійний фанатизм є не тільки однією з форм соціальної агресії, закономірним постмодерністським феноменом, а й відповіддю суспільства на негативні явища в діяльності релігійних інститутів.