Сипко Т. С. Особливості формування цитогенетичних ефектів у лімфоцитах онкологічних хворих за умов дистанційної променевої терапії при різних обсягах та режимах опромінення.

У хворих з онкопатологією при променевій терапії виявлено залежність виходу хромосомних пошкоджень від джерела опромінення та об’єму опроміненої фракції тіла. Інтенсивність приросту аберацій хромосомного типу була вище у онкогінекологічних хворих. Незважаючи на вищу потужності випромінювання на лінійному прискорювачі, більш виражений генотоксичний ефект у онкологічних пацієнтів спостерігали за дії гамма-терапії. Показано, що рівень радіаційно-неспецифічних аберацій у хворих на рак легені зростав впродовж променевого лікування та в кінці курсу перевищував значення у онкогінекологічних хворих та пацієнтів з пухлинами голови та шиї в середньому в 2,5 раза. На початковому етапі променевої терапії частота маркерів радіаційного впливу залежала лише від локалізації пухлин. У експерименті ex vivo з опромінення у дозі 2 Гр встановлено перевищення рівня аберацій хромосомного типу за дії мегавольтного опромінення порівняно з гамма-опроміненням. Співставлення даних ex vivo та in vivo показало можливість детекції радіаційного впливу та його локальності на початковому етапі променевої терапії та в експерименті ex vivo із симуляцією локальності опромінення. Отримані результати дають можливість оцінити ефекти локального фракціонованого радіаційного впливу, що сприятиме вдосконаленню системи біологічного супроводу онкологічних хворих впродовж променевого лікування. Ключові слова: аберації хромосом, дистанційна гамма-терапія, мегавольтна променева терапія на лінійному прискорювачі, онкогінекологічні хворі, хворі на рак легені, хворі з пухлинами голови та шиї.