Анчев А. С. Тіол-дисульфідний обмін в тонкій кишці покоління, отриманого від опромінених щурів

Роботу присвячено вивченню стану тіол-дисульфідної системи у тонкій кишці щурів – самців і самок різного віку як за фізіологічних умов, так і за умов дії тривалого γ-опромінення у сумарній дозі 0,75 і 1,0 Гр. За фізіологічних умов тіол-дисульфідна система тканин тонкої кишки характеризується високим вмістом білкових і небілкових сульфгідрильних груп, високим редокс-потенціалом білкових молекул. Адаптація до нових умов оточуючого середовища у новонароджених інтактних щурят супроводжується активацією тіолзалежних систем неспецифічної резистентності. У інтактних тварин у постнатальному розвитку відбувається поступове зниження вмісту у тканинах тонкої кишки білкових і небілкових SH-груп, надалі їх вміст збільшується і зберігається на певному рівні на протязі більшої частини життя. Кількість білкових SS-груп на всіх досліджуваних етапах онтогенезу у тканинах тонкої кишки практично не змінюється. Самцям притаманний більш високий вміст білкових SH-груп, самкам – білкових SS-груп у тканинах тонкої кишки. Глибина зрушень у тканинах тонкої кишки самців більша після γ-опромінювання, ніж у самок, що свідчить про більшу радіорезистентність останніх. У ембріонів опромінених тварин буферна ємкість тіолзалежних систем неспецифічної резистентності менша, ніж у інтактних ембріонів. У новонароджених щурят-нащадків опромінених тварин пристосування до нових умов оточуючого середовища супроводжується різким зміщенням у бік окислених продуктів реакцій тіол-дисульфідного обміну і виснаженням тіолзалежних систем неспецифічної резистентності. Більш глибокі і стійкі зрушення виявлені у нащадків тварин, які були опромінені в сумарній дозі 1,0 Гр. Збільшення дози і тривалості опромінення попередників призводить до більш глибоких зрушень морфофункціональних властивостей тканин тонкої кишки потомства. У самців порівняно з самками мають місце більш глибокі зрушення тіол-дисульфідної системи тонкої кишки.