Лапутько А. В. Антропологічні основи християнської біоетики

Вперше здійснено релігієзнавчий аналіз антропологічних основ християнської біоетики. Досліджено, що у сучасних біоетичних дослідженнях та практиці їх реалізації простежуються два протилежних світоглядних напрями: етичного абсолютизму в християнській філософії та етичного релятивізму в утилітаризмі й прагматизмі. Християнська біоетика опирається на антропологічну концепцію людини як цілісної особистості й соціальної істоти. Теза про гідність людської особи міститься в біблійній концепції про створення людини на образ і подобу Божу. Християнська антропологічна концепція базується на сприйнятті особистості як нероздільної єдності тілесного й духовного. Людина своїми вчинками на основі сумління приймає чи не приймає добро, яке їй обіцяв Бог. Антропологічна тематика впродовж історії християнства широко осмислювалася та досліджувалася, зважаючи на таємницю Боговтілення як догмат віри. Сучасна християнська біоетика в основному розвивається Католицькою церквою, що зумовлено трьома факторами: більшою схильністю католицьких лідерів до регуляції всієї поведінки особистості та спільнот; значним розвитком християнської антропології у католицькій теології XX століття; використанням мови персоналістичного неотомізму, яка дозволяє при усій гуманістично-ліберальній формі висловлювань проповідувати традиційний консервативний сенс. Католицька церква дотримується чіткої позиції стосовно біоетичних проблем, що базується на визнанні цінності й гідності людського життя та дотриманні прав людини. Цей критерій не припускає жодних винятків: ні в аспекті соціальної приналежності, ні віку, ні суспільно-державної політики тощо. Сучасна християнська біоетика визнання цінності людського життя, якому присвячена енцикліка папи Івана Павла ІІ «Evangelium Vitae», є визначальним стрижнем католицької антропології, що базується передусім на таємниці боговтілення Ісуса Христа. В енцикліці «Fratelli tutti» папа Франциск намагається надати ідеї для спільного протистояння випробуванням, пов’язаним з епідемією Covid-19. Критикується характерне для суспільства споживацтва перетворення особистості в індивіда, тенденції уніфікації, пов’язані з глобалізацією. Пропонується радикальне прийняття етичного положення про гідність особистості як фундаменту для соціального порядку і правового устрою. Надається нова теорія досягнення соціальної згоди з урахуванням реалій комунікативного суспільства. Православна біоетика розвивається від повтору положень католицької біоетики до більш неформальних підходів, що враховували б конкретні життєві обставини особистості та надавали свободу дії навіть всупереч формальним правилам соціального вчення. Протестантська біоетика стала ареною культурних війн між прибічниками абсолютної свободи суб’єкта та прихильниками «руху за життя».