Здійснено дискурсний аналіз наукових джерел з питань дослідження механізмів реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки. Визначено особливості ефективного правового механізму взаємодії органів публічної влади щодо забезпечення інформаційної безпеки у державі та координації їх діяльності. Розглянуті характерні особливості функціонування системи національної безпеки у сфері інформаційного забезпечення, визначені основні взаємозв’язки її ключових компонентів.
Доведено думку про те, що державно-правовий механізм публічного адміністрування у сфері забезпечення безпеки інформаційного простору держави виступає як цілісна система органів публічної влади та спеціальних установ, які окреслюють нормативно-правове поле даного напряму та здійснюють ефективне регулювання економічних, фінансово-господарських та суспільних відносин між суб’єктами у сфері забезпечення безпеки інформаційного простору та захисту інформаційних даних.
Відмічено, що організаційно-правовий механізм публічного адміністрування у сфері забезпечення безпеки інформаційного простору держави дає можливість для узгодження процесів розроблення нормативно-правової бази відповідно до сучасного прогресу та розвитку інформаційних технологій у світі, а, також, створення алгоритму дій органів публічної влади щодо реалізації ефективної державної політики у сфері інформаційної безпеки держави, з урахуванням необхідних ресурсів та шляхом здійснення функції контролю за їх використанням.
Доведено, що характерним для політики Європейського Союзу є функціонування різноманітних урядових програм, як-от «Кібер Європа» (Cyber Europe), метою котрих є здійснення державно-приватного управління кіберпроцесами та кризовими інформаційними прецедентами, в першу чергу, на рівні юрисдикцій країн Європи.
Зазначено, що інформаційна безпеки на теренах країн Європи забезпечується за принципом дворівневості: на національному та міжурядовому рівнях. Відмічено, що Європейський Союз реалізує інформаційну безпеку на рівні двох незалежних політично-управлінських курсів: безпеки владно-фінансового та приватно-публічного апаратів управління та застосування політичних механізмів інформаційно-захисного та державно-управлінського реагувань на кіберзлочинність. У той же час, Єврокомісія обґрунтовує поняття мережево-інформаційної безпеки через призму протистояння випадковим загрозам, або шкідливим діям, що унеможливлюють цілісність, реальність та доступність використання цифрових даних. Відмічено, що Україні важливо поєднати загальноправовий, науковий та галузевий підходи до стандартизації в області інформаційної безпеки за наведеним прикладом. Це покращить взаємозв’язок між державно-управлінськими ланками усіх рівнів та зробить можливим їх ефективну роботу.
Проаналізовано особливості інституціонально-правових механізмів реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки у країнах ЄС та визначено перспективи їх упровадження в Україні.
Розроблено концептуальну модель удосконалення державної політики у сфері інформаційної безпеки, реалізація якої складається із шести послідовних кроків: комплексне формування ідеї захищеності даних, охорони приватних прав населення та моніторингу Інтернет-простору; забезпечення інтересів Інтернет-провайдерів, державно-приватного сектору на користувачів; побудов цілісної структури Інтернет-політики держави; мінімізація порушень у сфері кіберпростору та зменшення кількості викрадення даних різного рівня важливості; кооперація представників бізнесу, населення та надавачів задля ефективної, комплексної протидії інформаційним загрозам у мережі Інтернет; забезпечення рівного відсотку участі громадянського суспільства, влади та уряду у облаштуванні та виокремленні єдиної державно-управлінської концепції, що дозволить оперативно реагувати на Інтернет-чинники, що спричиняють цифрові атаки та ін.
Ключові слова: механізми державного управління, інформаційно-безпекова політика, Європейський Союз, кіберзлочинність, використання комп’ютерних мереж, Інтернет-чинники, захист інформаційних даних.
