Об’єкт досліджень - розроблення екологічно безпечних систем захисту хмелю від основних шкідників і хвороб. Мета - розроблення екологічно безпечної системи захисту від основних шкідників та хвороб хмелю в Поліссі України. На основі вивчення видового складу шкідників і збудників хвороб, їхнього розвитку залежно від екологічних чинників, ефективності застосування засобів захисту виконано наукове завдання – здійснення екологічно безпечного контролю шкідливих організмів в агроценозі хмелю. Уточнено видовий склад шкідників і збудників хвороб хмелю згідно з фазами його розвитку в агроекосистемах хмелю Полісся України. Визначено домінуючі види фітофагів (довгоносик люцерновий, попелиця хмелева, кліщ павутинний) та хвороб (несправжня борошниста роса, фузаріоз) згідно з фазами розвитку культури та розроблено й обґрунтовано біологічну та екологізовану системи захисту хмелю, які ґрунтуються на науково обґрунтованому прогнозі їхнього розвитку, використанні сортів з підвищеною стійкістю до них, раціональному застосуванні біологічних, хімічних засобів захисту рослин та їхніх сумішей, що значно обмежують розвиток і поширення шкідливих організмів, та допоможуть покращити екологічну ситуацію в регіоні вирощування хмелю та довкіллі загалом. Біологічна та екологізована системи знижують витрати на засоби захисту на 25–30 %, підвищують продуктивність насаджень на 5–10 %, дозволяють отримати екологічно безпечну і високої якості хмелесировину. Досліджено динаміку розвитку основних шкідників та хвороб хмелю залежно від абіотичних чинників у Поліссі України. З’ясовано, що підвищення температури на +1,5 оС у зоні Полісся України істотно впливало на чисельність основних комах-фітофагів хмелю – довгоносика люцернового, кліща павутинного, попелиці хмелевої. Встановлено ефективність сучасних засобів захисту рослин проти основних шкідників і хвороб хмелю з урахуванням природоохоронних аспектів. Розроблена екологізована система захисту впродовж вегетаційного періоду контролює розвиток та поширення шкідників і хвороб хмелю на рівні 84,2–95,4 %. З’ясовано, що захист хмеленасаджень біологічними препаратами або зменшення норм внесення пестицидів за сумісного застосування їх із біологічними препаратами призводить до зниження пестицидного навантаження на агроекосистему. Диференціація досліджуваних генотипів дала змогу виділити групу селекційних номерів з генетичним потенціалом стійкості проти основних шкідників і хвороб, що дозволяє детально аналізувати селекційні родоводи кращих генотипів для формування бази показників стійкості до патогенів. Біологічна система захисту хмелю, яка базувалася на застосуванні біологічних препаратів, настоїв інсектицидних рослин, клейових пасток, за п’ятирічний період стабілізувала вміст азоту і фосфору в ґрунті. Ключові слова: агроекосистема, хміль, екологічне обґрунтування, екологічні чинники, шкідники, хвороби, фітосанітарний моніторинг, методи, засоби захисту, бакові суміші, системи захисту, економічна ефективність.
