У дисертаційній роботі обґрунтовано теоретико-методологічні основи і розроблено практичні підходи до оптимізації використання туристичних ресурсів регіону на прикладі Вінницької області.
Встановлено, що туристичний потенціал регіону – це сукупність туристичних ресурсів, об’єктів та властивостей території, які використовуються або можуть бути використані у туристичній діяльності. Основними компонентами туристичного потенціалу регіону є географічне положення, природні та історико-культурні туристичні ресурси, інфраструктура.
Удосконалено та адаптовано методику оцінювання потенціалу туристичних ресурсів регіону за чотирма компонентами, кожен з яких містить також низку складників: географічне положення; природні туристичні ресурси; історико-культурні туристичні ресурси; інфраструктура. Оцінка за кожним із компонентів виставляється у балах (від одного до п’яти), де найвищий бал свідчить про найбільший рівень потенціалу території за певним компонентом туристичних ресурсів.
Виявлено, що основними компонентами природних ресурсів Вінницької області з точки зору можливостей їх використання у туристичній діяльності є гідрологічні, геоморфологічні, а також природоохоронні. Основними історико-культурними передумовами формування та розвитку туристичного потенціалу Вінницької області є давня історія заселення, археологічні, історичні та архітектурні пам’ятки, серед яких традиційні дерев’яні церкви та палаци.
Туристичні ресурси Вінницької області є достатньо багатими та різноманітними для організації на їх основі розвинених дестинацій лікувально-оздоровчого, екологічного, пригодницького та пізнавального туризму.
На підставі аналізу територіальної структури туристичного потенціалу регіону, здійснено компонентне оцінювання потенціалу туристичних ресурсів регіону за удосконаленою у дослідженні методикою, що дало змогу виявити закономірності та диспропорції геопросторової організації туристичних ресурсів Вінницької області у розрізі адміністративних районів.
Проведено аналіз геопросторової організації основних туристичних дестинацій області та здійснено туристичне районування. Виділено
п’ять туристичних субрегіонів – Центральний, Верхньобузький, Придністровський, Придніпровський, Нижньобузький. Найвищим є потенціал туристичних ресурсів Центрального субрегіону, що пов’язано з його географічним положенням та віднесенням до його складу обласного центру. Найнижчий потенціал розвитку туризму характерний для двох східних субрегіонів – Придніпровського і Нижньобузького.
На основі вивчення геопросторової організації туристичних дестинацій Вінницької області запропоновано шляхи удосконалення їх розвитку, диференційовані за виділеними субрегіонами. Також розроблено рекомендації щодо оптимізації використання потенціалу та геопросторової організації туристичних ресурсів у розрізі нових адміністративних районів регіону (після реформи 2020 року).
