Гайдаржи І. І. Синтез і властивості аліфатичних перфтороалкоксіалкіламінів та перфтороалкоксибензойних кислот

Дисертаційну роботу присвячено розробці методів синтезу первинних та вторинних перфтороалкоксіалкіламінів та перфтороалкоксибензойних кислот, створенню на їх основі нових термостабільних фторуючих агентів та фторовмісних місцевих анестетиків. Запропоновано зручний метод синтезу первинних трифторометоксі- та пентафтороетоксіалкіламінів на основі фтороформільних або трифтороацетильних похідних N-гідроксіалкілфталімідів та SF4 у розчині безводного HF. Розроблено метод синтезу вторинних трифторометоксіалкіламінів, який полягає у послідовній взаємодії N-фенілпохідних N-алкіламіноетанолів та діетаноламіну з COF2 та чотирифтористою сіркою у розчині безводного фтористого водню, встановлено, що в результаті реакції відбувається утворення фторобензену, наведене пояснення цього процесу. Описано отримання вторинних моно- та біс(пентафтороетоксіетил)амінів на основі трифтороацетильних похідних вторинних аміноетанолів та SF4 у розчині безводного фтористого водню. Синтезовано новий термостабільний фторуючий агент – біс(2-пентафтороетоксіетил)амінотрифторосульфуран, який був використаний у новому методі синтезу пара-заміщених трифторометилбензенів з відповідних бензойних кислот. Виявлено та пояснено основні закономірності взаємодії алкілових естерів трифтороацетоксибензойних кислот з SF4 у розчині безводного HF, запропоновані схеми відповідних концертних перегрупувань, завдяки чому розроблено методи синтезу моно- та біс(пентафтороетокси)бензойних кислот. Запропоновано схеми концертних перегрупувань спостережених реакцій, рушійною силою яких, швидше за все, є внутрішньомолекулярні взаємодії nО(N)→σ*C–F та nF→σ*C–O, що підтверджено аналізом впливу замісників на продукти перетворень. Розроблені методи отримання аналогів анестезину, новокаїну та новокаїнаміду, що містять пентафтороетоксигрупу замість аміногрупи, проведено попередню оцінку їх місцевоанестезуючої активності. Встановлено, що заміна аміногрупи на пентафтороетоксигрупу сприяє підвищенню активності одержаних сполук, а вирішальне значення у цьому має положення пентафтороетоксигрупи у бензеновому кільці.