Об'єкт дослідження: державне регулювання фізичною культурою та вихованням. Мета обґрунтування теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного регулювання фізичного виховання в закладах вищої освіти. Методи: аналітичний, системний, порівняльний та порівняльно-історичний, прогностичний, узагальнення, статистичний, соціологічний, аналітико – синтетичний; формально – логічний; нормативно-правовий аналіз. Результати: вирішено наукове завдання розвитку теоретичних засад та обґрунтування науково-прикладних рекомендацій щодо удосконалення механізмів фізичного виховання в закладах вищої освіти. Новизна: обґрунтовано та запропоновано комплекс механізмів державного регулювання фізичного виховання в закладах вищої освіти, враховуючи критерії системності, методології підвищення рівня фізичної культури і виховання, як цілісної системи та запропоновані ключові напрями вдосконалення державного регулювання процесів розвитку галузі через принципи соціалізації та проєктування цільової взаємодії студентського і педагогічного колективів, фасилітації умов навчальної і соціальної діяльності студентів, що становлять основи визначення змісту і специфіки проблеми використання фізичної культури як засобу соціальної діяльності; удосконалено методичні засади і напрями формування цілей фізичного виховання на основі порівняльного аналізу зарубіжних і вітчизняних теорій державного регулювання і сукупності функцій соціально-економічної української політики в умовах диверсифікації регулюючої дії держави на соціально-економічні процеси, організаційно-економічний механізм державного регулювання фізичного виховання через посилення структури підготовки фахівців, заснованої на залученні нових економічних джерел цільових бюджетних фондів для рішення пріоритетних завдань розвитку фізичної культури та виховання в закладах вищої освіти; набуло подальшого розвитку: обґрунтування дефініції «державне регулювання розвитку фізичної культури та виховання» на основі структурування понятійного апарату та системи базових критеріїв класифікації суб'єктів фізкультурно-виховної діяльності, що дозволяє систематизувати її різноманіття; та використовувати в якості опорного поняття ефективності фізичної культури і виховання в закладах вищої освіти; формування змісту і функцій соціального механізму державного регулювання через особливості планування і проведення комплексних навчально-виховних занять з фізичного виховання студентів з урахуванням особливостей і труднощів соціальної адаптації, що визначається багатоваріантністю індивідуальних траєкторій особового і професійного вибору молоді, з одного боку і відсутністю практичного досвіду рішення самостійних завдань індивідуального, рефлексії, проєктного і професійного характеру. Впроваджено в діяльність: Управління у справах молоді та спорту Харківської обласної державної адміністрації, Управління з питань фізичної культури та спорту Департаменту у справах сім’ї, молоді та спорту Харківської міської ради Харківської області,Наукові положення та результати дисертаційної роботи використано в роботі кафедри фізичної підготовки Національного університету цивільного захисту України. Галузі використання: державні органи управління, органи місцевої влади та самоврядування, громадські організації.
