Сабура С. О. Реалізація суб'єктивного права на творчість (цивільно-правовий аспект).

У дисертації досліджено особливості реалізації та здійснення права на творчість, проаналізовані межі реалізації та здійснення права на творчість, розкриті складові змісту суб’єктивного права на творчість та його поняття, визначені історичні етапи розвитку процесу становлення правового регулювання можливості реалізації людиною суб’єктивного права на творчість. В роботі також визначені існуючі форми та способи реалізації права на творчість та запропонована їх модернізація, розкриті існуючі способи та засоби захисту суб’єктивного права на творчість, розроблені шляхи модернізації та актуалізації законодавства права інтелектуальної власності. Дисертація надає авторське визначення поняття «суб’єктивне право на творчість», окреслює коло можливостей, що характеризують суб’єктивне право на творчість, визначає існування лише активної форми реалізації суб’єктивного права на творчість, пропонує визначення поняття «реалізація права людини на творчість». Проаналізовано та розглянуто основні етапи історії розвитку процесу формування правового регулювання можливості реалізації суб’єктивного права людини на творчість. В роботі надано авторське визначення поняття "інтелектуальна власність" та вдосконалені погляди на необхідність використання національними суб'єктами творчої, інтелектуальної діяльності загальних міжнародних (європейських) положень, положень та вимог щодо застосування універсального методу контроль за реалізацією суб’єктивного права на творчість, а також приєднання України до створення унітарної патентної системи для створення єдиного вікна для патентного захисту та забезпечення в ЄС. З метою розвитку додаткових можливостей для захисту таких прав у роботі подаються пропозиції щодо внесення змін до законодавства. Зокрема, розроблено пропозицію щодо внесення змін до абзацу четвертого частини другої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, що розширить коло осіб, які мають право направляти спори до Верховного суду з питань інтелектуальної власності. Також пропонується розширити норми статті 432 Цивільного кодексу України щодо форм захисту прав інтелектуальної власності, зокрема, та суб'єктивного права на творчість із зазначенням використання юрисдикційних (судових та позасудових) та неюрисдикційних форм захисту. Результати дослідження можуть бути використані для представлення в курсі цивільного права, господарського процесуального права, цивільного процесуального права.