Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – «Історія України». – Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2021.
У дисертаційній роботі на основі комплексного аналізу наукової літератури, опублікованих документів та архівних матеріалів досліджено стан Римо-католицької (РКЦ) та Греко-католицької (ГКЦ) церков в УРСР у 1953–1964 рр. (на прикладі Львівської, Дрогобицької, Станіславської і Тернопільської областей). Проаналізовано становище РКЦ та ГКЦ на території досліджуваних областей УРСР упродовж 1953–1964 рр. у хронологічній послідовності та взаємозв’язку з тогочасною політикою радянської влади щодо цих релігійних об’єднань. Висвітлено особливості державної політики радянської влади щодо РКЦ і ГКЦ в УРСР у 1953–1964 рр. та форми і методи її реалізації у Львівській, Дрогобицькій, Станіславській і Тернопільській областях. З’ясовано результати, спричинені цією політикою.
Об’єкт дослідження – суспільно-політичні процеси в УРСР у 1953–1964 рр.
Предмет дослідження – особливості діяльності РКЦ і ГКЦ в УРСР (на прикладі Львівської, Дрогобицької, Станіславської і Тернопільської областей) у досліджуваний період.
Мета роботи – комплексний та цілісний аналіз становища РКЦ та ГКЦ в УРСР у 1953–1964 рр. (на прикладі Львівської, Дрогобицької, Станіславської і Тернопільської областей) в контексті державно-релігійної політики радянської влади, визначенні методів і форм її застосування, а також з’ясуванні результатів, спричинених цією політикою.
Наукова новизна праці полягає в тому, що вперше: запропоновано авторську періодизацію партійно-державної політики щодо римо-католицьких і греко-католицьких громад у період лібералізації (1953–1958 рр.); введено до наукового вжитку низку архівних матеріалів, які висвітлюють особливості реалізації політики радянської влади в релігійній сфері на території Львівської, Дрогобицької, Станіславської і Тернопільської областей; здійснено комплексний аналіз становища та діяльності РКЦ і ГКЦ у Дрогобицькій області в порівнянні з Львівською, Станіславською і Тернопільською областями; з’ясовано особливості співпраці ієрархів Дрогобицько–Самбірської єпархії РПЦ Михайла Мельника (25 лютого 1946 р. – 9 жовтня 1955 р.), Антонія Пельвецького (19 жовтня 1955 р. – 27 вересня 1956 р.), Григорія Закаляка (27 вересня 1956 р. – 21 травня 1959 р.) з обласними уповноваженими РСРПЦ у процесі оправославлення «возз’єднаних» громад та духовенства; доповнено тезу, що масштабний адміністративний тиск та посилення атеїстичної пропаганди з боку держави на римо-католицькі громади у 1959–1964 рр. призвів до послаблення впливу римо-католицького духовенства на віруючих та значних матеріальних втрат у досліджуваних областях.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання науковцями конкретно-фактичного матеріалу, теоретичних положень та висновків дисертації для подальших наукових досліджень з історії РКЦ та ГКЦ у ХХ ст., а також для підготовки узагальнюючих і спеціальних праць з історії України, релігії, державно-церковних відносин.
Методологічна основа дисертації. Дисертаційне дослідження ґрунтується на загальнонаукових принципах історизму, об’єктивності, системності, позаконфесійності, толерантності та пріоритетності документів.
У ході дослідження використовувалися такі методи: загальнонаукові (абстрагування, узагальнення, дедукції, індукції), емпірико-теоретичні (аналізу, синтезу) і конкретно-наукові (історико-генетичний, компаративний, періодизації, діахронний, синхронний, історико-системний, статистичний).
