Заболотна Н. М. Молодіжні організації як суб’єкт формування та реалізації державної політики

У дисертації обґрунтовано суб’єктність молодіжних організацій у процесі формування та реалізації державної політики. Уточнено сутнісні характеристики й зміст основних понять «молодь», «молодіжна громадська організація», «молодіжний рух». Досліджено особливості становлення та вплив зовнішніх чинників на формування системи молодіжних організацій в Україні. Проаналізовано нормативно-правові засади діяльності молодіжних організацій у процесі формування та реалізації державної політики з позицій їхньої достатності й відповідності новим вимогам, а також запропоновано шляхи розвитку законодавчої бази щодо молодіжної політики. З’ясовано характер взаємовідносин молодіжних організацій з іншими інститутами громадянського суспільства та визначено наявний в останніх інструментарій для впливу на органи влади й можливості їх використання. Розглянуто практичні аспекти розбудови партнерської взаємодії органів влади з молодіжними організаціями в Україні. Визначено та обґрунтовано шляхи підвищення дієвості молодіжних організацій як суб’єктів державної політики. Доведено, що суб’єктність молодіжних організацій у процесі формування та реалізації державної політики в Україні можлива за умов налагодження партнерської взаємодії з органами державної влади, а також їх активізації щодо використання своїх потенційних ресурсів та розвитку інституційної спроможності. Поняття «молодіжна організація» подано як складну систему, основними елементами якої є молоді люди, яка має свою внутрішню будову з відповідними взаємозв’язками, виступає самостійним елементом більш складних систем, взаємодіє із зовнішнім середовищем та зазнає його впливу; під «суб’єктністю молодіжних організацій» запропоновано розуміти зумовлену суб’єктивними й об’єктивними чинниками здатність за допомогою власних ресурсів у взаємодії з іншими інститутами громадянського суспільства та органами влади брати участь у процесі вироблення державної політики з метою задоволення потреб різних верств населення, а не виключно молоді; а також запропоновано періодизацію розвитку молодіжних організацій в Україні. Поняття «державна фінансова підтримка» розтлумачено через введення фінансово-економічних термінів для визначення різних видів такої підтримки молодіжних організацій органами влади, зокрема «субсидія», «субвенція», «дотація», «пільги», «заохочення», досліджено ресурсне забезпечення молодіжних організацій і визначено можливі шляхи їх поповнення, взаємообміну, зокрема з іншими інститутами громадянського суспільства та органами влади. Актуальними є сформульовані в роботі пропозиції щодо вдосконалення державного регулювання суб’єктності молодіжних організацій в Україні