Палій В. В. Адміністративно-правові обмеження прав і свобод людини при забезпечення публічної безпеки органами Національної поліції України

Доведено адміністративну правосуб’єктність Національної поліції України у забезпеченні публічної безпеки з правом обмеження прав і свобод людини під час забезпечення публічної безпеки; сформульовано розуміння адміністративноправових обмеження, що застосовуються органами поліції, розкрито їх юридичні основи; визначено основний категоріально-термінологічний апарат у досліджуваній сфері; окреслено проблеми у сфері обмеження прав і свобод людини та розкрито шляхи їх усунення з визначенням позитивного зарубіжного досвіду застосування правоохоронними органами адміністративно-правових обмежень прав і свобод людини при забезпеченні публічної безпеки. У роботі наголошено на наявність правових колізій при використанні категорій «підтримання» та «забезпечення» як тотожних у нормах чинного законодавства. Для виправлення правових прогалин, запропоновано внести низку доповнень до чинного законодавства. Порушено питання щодо закріплення на законодавчому рівні дефініції «публічне місце», що має не тільки теоретичне а й суттєве прикладне значення. Акцентовано, що законодавець в нормах прямої дії розмежовує два правові режими – режим воєнного стану та режим надзвичайної ситуації, що має вплив на діяльність правоохоронних органів нашої держави, зокрема й Національної поліції України. Застосування адміністративно-правових обмежень працівниками поліції при виконанні своїх службових обов’язків залежить від завдань та викликів, які постають перед ними, при цьому важливого значення набуває як правомірність їх застосування, так і обрання конкретного виду. Окреслено напрямки вдосконалення адміністративно-правового регулювання застосування заходів обмеження прав і свобод людини при забезпечення публічної безпеки органами Національної поліції України. Резюмовано, що на сьогодні створена самодостатня та дієва міжнародна-правова база, у якій окреслені базові норми та стандарти, які є основою для формування правової бази діяльності поліцейських підрозділів провідних країн світу. Діяльність правоохоронних органів повинна бути чітко регламентована, всі підзаконні акти, що регулюють їх діяльність повинні під час прийняття проходити незалежну правову та громадську експертизу.