Сивуля Т. М. Наукознавче осмислення проблем сутності права і формування праворозуміння.

Представляючи обрану тему наукової роботи та обґрунтовуючи актуальність дослідження означеної нею проблеми – «вічного питання» юриспруденції, слід констатувати насамперед те, що йдеться про з’ясування сутності розуміння права, на основі загальнотеоретичного та філософсько-правового вирішення якого здійснюється формування процесів праворозуміння. Оскільки за загальноприйнятим наукознавчим визнанням право – цілісне явище, незалежне від інтерпретації й реалізації цінностей, воно – один із найдавніших і дотепер найефективніших регуляторів суспільних відносин, досить вагомий інструмент забезпечення їх упорядкованості, без чого фактично неможливе функціонування усіх інститутів соціуму, нормальна і продуктивна життєдіяльність кожної людини та й суспільства загалом. Зазначеним визначається основне призначення права, однак цим не вичерпується місія його як феноменального явища, як виняткового блага (за оцінкою І. Канта), дарованого людству Всевишнім. Саме на цих засадах гуртувалася мета проведеного дослідження, задля досягнення якої було поставлено десять конкретних завдань, що отримало відповідне відображення у структурі роботи й у викладі її основного змісту, який узагальнено у концептуальних висновках, правозастосовних пропозиціях щодо удосконалень чи подальших обґрунтувань можливостей наукознавчого підходу до інтерпретації та осмислення процесів праворозуміння як складного і багатогранного антропологічного правового явища, а саме таким його слід розглядати у контексті виконаних досліджень. На основі аналітичного вивчення, критичного осмислення, концептуального узагальнення ідей й теоретично-прикладних положень, викладених у численних опрацьованих джерельних матеріалах, переважно публікаціях (різних видів) українських та відомих зарубіжних учених, встановлено й підтверджено, що для об’єктивної теоретико-прагматичної характеристики загальновизнаних і найбільш ґрунтовно досліджуваних сучасних концепцій праворозуміння слід виходити насамперед із загальнотеоретичного й філософсько-правового трактування сутності права як феноменального соціально-правового явища.