У дисертації сформульовано теоретичні положення та практичні рекомендації щодо особливостей реалізації заходів забезпечення кримінального провадження під час особливих періодів. Висвітлено стан наукового дослідження цього питання; основні поняття та термін, які пов’язані з особливими періодами; стан та методологію наукових досліджень щодо реалізації заходів забезпечення кримінального провадження під час особливих періодів.
Досліджено класифікації заходів забезпечення кримінального провадження з урахуванням впливу обставин особливих періодів на їх застосування та виокремлено групи заходів забезпечення кримінального провадження, що потребують додаткового або окремого правового регулювання під час особливих періодів.
Запропоновано вдосконалити алгоритм реалізації заходів забезпечення кримінального провадження під час особливих періодів в частині суб’єктів кримінального провадження та їх повноважень, що включає: 1) делегування керівнику органу прокуратури окремих повноважень слідчого судді щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження іншим суб’єктам: а) в чітко визначених випадках (перелік критеріїв), що не передбачають їх запровадження через призму оціночних суджень суб’єктів правозастосування; б) із забезпеченням подвійного контролю за відповідними рішеннями – відомчого (прокурор вищого рівня) та інституційного (суд); 2) для всіх учасників кримінального провадження (слідчого судді, прокурора, підозрюваного або обвинуваченого, захисника) запровадити можливість дистанційної участі в судовому розгляді клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження або ж запобіжного заходу; 3) забезпечення захисту конфіденційної інформації під час спілкування підозрюваного та захисника за допомогою технічних засобів у випадку їх дистанційної участі в судовому розгляді клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження або ж запобіжного заходу.
Запропоновано запровадити уніфікований підхід до застосування електронного сегменту при реалізації заходів забезпечення кримінального провадження в умовах особливих періодів, що передбачає: 1) запровадження недіджиталізованої альтернативи для всіх випадків застосування електронного сегменту, що може бути застосовано на вибір суб’єкта правозастосування (слідчого судді, суду, прокурора, захисника); 2) запровадження альтернативної діджиталізованої процедури для критичних процесів, що мають негнучкі або критичні вимоги реалізації з урахуванням негативних впливів особливих періодів.
За результатами аналізу досвіду іноземних держав у досліджуваному питанні сформульовано пропозиції щодо вдосконалення відповідної сфери правового регулювання в кримінальному процесі України, що передбачають: 1) перегляд тривалості термінів затримання осіб в умовах особливих періодів; 2) запровадження можливості вибору найпростішого виду кримінального процесу, що відповідає конкретним обставинам; 3) запровадження нових видів запобіжних заходів щодо військовослужбовців, що не пов’язані з позбавленням волі, мінімально обмежують права та свободи, не чинять негативного впливу на обороноздатність держави, однак здатні забезпечити виконання завдань кримінального провадження.
Запропоновано запровадити новий вид запобіжного заходу щодо військовослужбовців, що не пов’язаний з позбавленням волі, мінімально обмежує права та свободи, не чинить негативного впливу на обороноздатність держави, однак здатен забезпечити виконання завдань кримінального провадження – передання військовослужбовця під нагляд командира військової частини.
Наголошено на тому, що спрощення процедур реалізації окремих заходів забезпечення кримінального провадження під час особливих періодів доцільно здійснювати їх деформалізацію, що може бути реалізовано на прикладі тимчасового доступу до речей і документів шляхом передання відповідних повноважень від слідчого судді до прокурора щодо кримінальних правопорушень окремих категорій.
