Дисертація присвячена дослідженню конституційно-правового регулювання громадянських прав.
Доводиться, що формування системи громадянських прав як основного інституту конституційного права займає одне із провідних місць у системі конституційного права та сучасному конституціоналізму, адже саме такі права мають величезний вплив на існування кожної особи окремо та суспільства загалом. Зазначено властивості такого інституту конституційного права як громадянські права. Визначено, що саме має враховуватися та якого принципу потрібно дотримуватися при формуванні системи громадянських прав.
Охарактеризовано кожен із аспектів, що властивий для складу та структури як компонентів системи громадянських прав у плані формування такої системи.
Вказано права, які під час формування системи громадянських прав варто віднести до такої категорії.
Зроблено фрагментарний екскурс громадянських прав з урахуванням особливостей, що свідчить про віднесення їх до системи громадянських прав під час формування її як одного із основних інститутів конституційного права.
Доведено, що з появою першого документу універсального характеру – Загальної декларації прав людини, а згодом й Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, виникла необхідність приділення більшої уваги громадянським правам, адже ця категорія прав стала об’єктом міжнародного права.
Аргументовано, що Загальна декларація прав людини укріплює домінуюче становище прав та свобод людини в суспільних правовідносинах, витлумачуючи їх як невіддільну властивість особистості, мінімізуючи при цьому роль держави у визначенні статусу людини. Водночас Міжнародний пакт про громадянські і політичні права відіграв особливу роль у правовому регулюванні проблеми забезпечення громадянських прав людини. Він сприяє правовій інтернаціоналізації сфери забезпечення громадянських прав, оскільки розширює взаємовідносини суб’єктів міжнародного і національного права з питань фундаментальних та невід’ємних прав, а також посилює основи їхнього міжнародного й національного становлення.
Наголошено, що громадянські права у конституційно-правових відносинах посідають фундаментальну та провідну роль, для з’ясування якої потрібно зосереджувати дослідження на структурних елементах таких правовідносин відповідно до яких в майбутньому розглядатимуться такі права.
Вказано також і те, що саме слід віднести до елементів, в контексті яких простежуватиметься значення таких прав у конституційно-правових відносинах.
Виділено деталізований різновид конституційно-правових відносин, що стосується прав людини – конституційно-правові відносини, що пов’язані з реалізацією та забезпеченням громадянських прав.
Встановлено, що є соціальною властивістю конституційно-правового регулювання громадянських прав у процесі дослідження особливої їхньої значущості, а також запропоновано категорії, на які слід звертати увагу при з’ясуванні особливої вагомості конституційно-правового регулювання цієї групи прав.
Визначено, що міжнародно-правові документи, які закріплюють громадянські права, а також за необхідності вказують певні умови та засоби, спрямовані в т.ч. на забезпечення захисту таких прав з урахуванням міжнародних інституцій, становлять відповідні регіональні системи захисту прав людини. З’ясовується, що такі документи під час дослідження регіональних систем захисту прав людини без урахування міжнародних інституцій як складового елементу, становитимуть певні системи правового регулювання громадянських прав.
