Палагіна І. А. Вплив дисперсних азобарвників на біосинтез нуклеїнових кислот і білків з урахуванням віддалених ефектів

Об'єкт дослідження: печінка, сім'яники, кістковий мозок, кров щурів. Мета дослідження: аналіз змін біосинтезу нуклеїнових кислот і ядерних білків за умов дії дисперсних азобарвників (ДАБ) з урахуванням віддалених ефектів. Методи дослідження та апаратура: біохімічні (визначення інтенсивності синтезу ДНК, РНК, гістонових, негістонових і глобулінових білків (ГБ, НГБ, ГлБ) та їх концентрацій), генетичні та морфологічні; установка для радіобіохімічних досліджень Бета-1, спектрофотометр, фотоколориметр, рефрижераторна центрифуга. Теоретичні та практичні результати, новизна: показано, що короткочасна дія ДАБ спричинює різноспрямовані зміни біосинтезу ДНК, РНК і білків з порушенням кореляції динаміки цих процесів. ДНК-синтезуюча активність ядер пригнічується з подальшою стимуляцією, біосинтез ГБ змінюється протилежно, гальмується синтез НГБ і ГлБ. Хронічна дія ДАБ призводить до активації біосинтезу ДНК, РНК і ГБ. Найбільші зміни біосинтезу спостерігаються у печінці, менш виражені - у сім'яниках та не виникаю ть у кістковому мозку. Всі ці зміни пов'язані з мутагенним та гонадотоксичним ефектами ДАБ. Визначені критерії генотоксичності використано при гігієнічному регламентуванні ДАБ. Галузь використання: токсикологічна біохімія, загальна токсикологія, гігієна.