Дисертація присвячена питанням кримінальної відповідальності за порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху згідно кримінального законодавства України. В дисертації визначені соціально-економічні, технічні, нормативні та кримінологічні групи факторів соціальної обумовленості встановлення, подальшого збереження, а також посилення кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 215-5 КК. Високий процент присутності людей у сфері дорожнього руху, невід’ємність руху транспортних засобів від суспільного виробництва, низька ефективність фізичного захисту людей та майна на випадок дорожньо-транспортної події, необхідність комплексного захисту безпеки дорожнього руху, поліоб’єктність злочину, тяжкість суспільно небезпечних наслідків і неможливість їх усунення та інші фактори обумовлюють, на думку дисертанта, криміналізацію порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Особлива увага приділяється кримінально-право вій характеристиці підставі притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 215-5 КК, - складу злочину та його елементам. Об’єкт. Загальним об’єктом злочину визнаються суспільні відносини, що знаходяться під охороною кримінального закону, родовим - відповідні відносини по забезпеченню безпеки руху та експлуатації транспорту, основним безпосереднім - по забезпеченню безпеки дорожніх умов руху транспортних засобів. Виділяється додатковий-обов’язковий об’єкт – життя, здоров’я людини, власність. Об’єктивна сторона. Суспільно небезпечне діяння - порушення, за своєю формою охоплює дію і бездіяльність, за способом - одиничний акт чи множинний, одноособовий чи колективний. Зміст порушення визначається правилами, нормами та стандартами, що містяться у Законах України, підзаконних нормативних актах міністерств і відомств, локальних нормах та регулюють діяльність по створенню і підтриманню у безпечному стані дорожніх умов руху транспортних засобів. На думку дисертанта суспільно небезпечні наслід ки порушення - смерть людини, тяжкі тілесні ушкодження та тілесні ушкодження середньої тяжкості, матеріальна шкода у великому розмірі, реальна загроза втрати життя потребують криміналізації, необережні легкі тілесні ушкодження - ні. Причинний зв’язок у злочині ускладнений обов’язковістю руху транспортного засобу у небезпечній зоні з одночасною відсутністю попереджуючої інформації про небезпеку. Суб’єктивна сторона. Злочин відноситься до необережних. Можлива змішана форма вини у разі навмисного порушення та необережного ставлення до його наслідків. На мотив та мотивацію порушення впливають фактори невчасної оплати праці та фінансування дорожніх робіт, негативні традиції у трудовому колективі, переоцінка власного досвіду та ін. Суб’єкт. Суб’єктом злочину визнається особа, відповідальна за проектування, будівництво, реконструкцію, ремонт чи утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд. До них відносяться як службові особи, так і рядові робітники, приватні підприємці. В дисертації роблят ься висновки про необхідність вдосконалення кримінального законодавства та щодо ефективності його застосування.
