Об'єктом дослідження є об'єднання промислового, фiнансового та торгового капiталiв для виробництва і реалiзацiї кiнцевої продукцiї, що має важливе народногосподарське значення у вiдповiдності до державних програм розвитку економiки держави. Мета дослідження - на основі вивчення процесу створення промислово-фiнансових об'єднань по виробленню кiнцевої продукцiї та економiчних взаємовiдносин, що виникли мiж суб'єктами групи, розробити обгрунтовані рекомендації щодо оптимальних економічних взаємовідносин між суб'єктами промислово-фінансових груп, а також між промислово-фінансовими групами та державою у перехідний період. Методи дослідження та аппаратура- диалектичні методи пізнання, системний підхід, економіко-математичне моделювання. Теоретичні та практичні результати: полягають у розробці концепції оптимальних економічних взаємовідносин між суб'єктами промислово-фінансових груп, а також між промислово-фінансовими групами та державою у перехідний період від одержавленої до змішаної економіки на ринкови х засадах. Висновки і рекомендацiї, методика максимiзацiї та розподiлу прибутку, механiзм внутрiшнього цiнування можуть бути використані у пiдготовці технiко-економiчного обгрунтування та органiзацiйного проекту конкретної ПФГ, складання генеральної та взаємних угод мiж суб'єктами групи з приводу цiнування, планування, створення і розподiлу спiльно-групових фондiв. Новизна: теоретичне обгрунтування процесiв створення ПФГ і дослiдження комплексу питань влаштування гармонiчних, економiчних взаємовiдносин головного пiдприємства і пiдприємств по виробництву промiжної продукцiї, фiнансових суб'єктiв групи. Найбільш суттєві результати, що отримані у ході досліду, такі: визначено роль та значення промислово-фінансових груп як одного з важливіших чинників структурної перебудови економіки України перехідного періоду; запропоновано рекомендації по удосконаленню законодавчої бази, які стосуються зниження рівня державної регламентації створення ПФГ, обмежень у обсягах виготовлення кінцевого продукту та участі банківсько го капіталу у групі, розширення переліку пільг, наданих суб'єктам на стані утворення групи; розроблено модель формування капіталу та економічного зростання промислового підприємства, що враховує широке коло впливових чинників, зокрема, структура розподілу власних коштів підприємства на фінансові і реальні інвестиції, поглинання інших фірм (злиття), частка прибутку, спрямована на виплату дивідендів та інше; розроблено типову схему організаційної структури ПФГ, яка передає включення до групи комплексу суб'єктів, спільна діяльність яких дозволяє одержати ефект, обумовлений проявленням принципу диверсифікації. Сфера застосування схеми розповсюджується практично на всі види інтеграційно-технологічних утворень, включаючи транснаціональні; запропоновано типологію структур груп, яка побудована за ознаками технологічних взаємозв'язків виготовлення проміжних та кінцевих продуктів; запропоновано методику визначення обсягу виробництва, при якому максимізується прибуток від реалізації кінцевого продукту ПФГ, що грунтуєть ся на дослідженні зміни прибутку залежно від еластичності попиту на нього, темпів зміни умовно-перемінних і частки умовно-змінних витрат у складі собівартості. Враховано вплив оподаткування і темпів інфляції; визначено зони застосування варіантів ціноутворення на проміжні продукти, виготовлені суб'єктами ПФГ; внутрішні ціни, що визначаються калькуляцією базового періоду; договірні ціни, що враховують нормальний рівень рентабельності; вільні ринкові ціни, які складаються на ринках проміжних продуктів. Сферу застосування варіантів ціноутворення визначено за умови варіювання еластичності попиту; запропоновано механізм розподілу прибутку від реалізації кінцевого продукту групи до загальногрупових фондів, суб'єктам і головному підприємству. Особливою відзнакою механізму є використання як критерію трудомісткості виготовлення проміжної і кінцевої продукції як показника, що найменше піддається впливу зовнішніх чинників; розроблено рекомендації по проведенню інвестиційної політики групи, розпізнавальними ознаками як их є поділ їх на заходи, що здійснюються у короткостроковому та довгостроковому періодах; сформульовано умови розширення ресурсної бази і підвищення прибутковості, за яких комерційні банки могли б стати ініціаторами утворення промислово-фінансових груп, а також запропоновано рекомендації по удосконаленню взаємовідносин банку та инших суб'єктів групи,суттєвість яких зводиться до удосконаленнязаставної, гарантійної та страхової практики забезпечення кредитів банку, взаємного придбання акцій, переважному праву кредитування банком учасників ПФГ.Галузь використання: промислово-фінансові групи.
