Об'єкт дослідження: в макроекономічному аспекті - організаційна структура сільського господарства України та країн розвинутої ринкової економіки з акцентуванням ролі кооперативних процесів у діяльності сільськогосподарських товаровиробників; в мікроекономічному аспекті -кооперативи та їх об'єднання, а також підприємства, що виявили бажання набути організаційно-юридичного статусу сільськогосподарського кооперативу. Мета дослідження: розробити теоретичні і методологічні основи формування організаційної структури сільського господарства кооперативного типу в Україні. Методи: історико-економічний аналіз, статистико-економічний, монографічний, абстрактно-логічний, соціометричний, експертних оцінок, системно-порівняльний аналіз і синтез, розрахунково-конструктивний, експериментальний. Теоретичні і практичні результати: проведено теоретико-методологічне обгрунтування принципу неприбутковості обслуговуючих кооперативів, розроблено класифікацію кооперативів за їх відповідністю концепції кооперативного підприємс тва, проведено теоретичний аналіз псевдокооперативного характеру колективних господарств, обгрунтовані напрями удосконалення законодавства про сільськогосподарську кооперацію. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у розробці теоретико-методологічних засад формування організаційної структури сільського господарства кооперативного типу, систематизації досвіду і визначенні основних тенденцій розвитку кооперативного агробізнесу в розвинутих країнах, прогнозуванні рівнів та етапів формування кооперативного руху в сільському господарстві України. Ступінь впровадження: пропозиції, розроблені в результаті досліджень, впроваджені у Львівській, Одеській, Рівненській, Полтавській областях, а також в Автономній Республіці Крим. Ефективність: сприятиме створенню і поширенню кооперативних підприємств та їх об'єднань у сільському господарстві на основі приватної власності та інших важливих інституцій ринкової економічної системи, що стає вагомою альтернативою неконтрольованому розповсюдженню приватно-посередницького бізнесу в умовах поступового зменшення державного втручання і централізованого регулювання сільського господарства. Сфера, галузь використання: економіка сільського господарства.
