ТАРАСЮК С. І. Популяційно-генетичні основи екологічної адаптивності сільськогосподарських видів тварин

Наявність і механізми формування породоспецифічних особливостей генетичних структур сільськогосподарських видів тварин, їхня залежність від еколого-географічних умов, дотепер залишаються недослідженими. У роботі сформульовано концепцію і вирішено проблему оцінки внеску у формування генетичних структур чинників штучного і природного доборів у двох сільськогосподарських видів тварин. Показано переважаючий вплив еколого-географічних умов розведення на генетичну структуру у великої рогатої худоби (природний добір), а у овець - причетності до порід різного напрямку продуктивності (штучний добір). Показано, що підбір характеристик для виявлення породоспецифічних особливостей може бути виконаний на підставі різноманітних типів молекулярно-генетичних маркерів (структурні гени, анонімні фрагменти ДНК), а також таких фенів, як малюнок носогубного дзеркала. Виявлено, що генетична структура спеціалізованих молочних порід в умовах техногенного забруднення, в поколіннях, зрушується в сторону, типову для порід комбінованого і м'ясного напрямків продуктивності. Отримані дані дозволяють пропонувати генетично обгрунтовані рекомендації по збереженню та використанню порід, а також корегувати стратегію молочного скотарства в регіонах з різними рівнями техногенного забруднення.