Гаврилюк М. М. Наукові й організаційні засади сучасного насінництва в Україні

Об'єкти досліджень - мінливість показників якості насіння під впливом умов вирощування, зберігання, прийомів допосівної обробки; стандартизація і сертифікація насіннєвого матеріалу. Мета досліджень - підвищення ефективності вітчизняного насінництва шляхом удосконалення організаційного забезпечення галузі, прискореного розмноження й поширення в сільськогосподарському виробництві нових високопродуктивних сортів, розробки і впровадження елементів ресурсозберігаючих технологій вирощування, зберігання та підготовки високоякісного посівного матеріалу, посилення нормативних вимог до його якості й методів випробування в системі державного та внутрішньогосподарського насіннєвого контролю. Методи - лабораторні, польові, фенологічні, вимірювально-вагові, математично-статистичні. Теоретичні та практичні результати - доведено, що помірні дози мінеральних добрив, зрошення посівів і понижені норми висіву в ланках первинного й елітного насінництва прискорюють виробництво еліти; встановлено, що найкраще зберігається насіння за пониженої температури у герметичній тарі; доведено, що обробка насіння регуляторами росту рослин сприяє підвищенню урожайності зернових культур, поліпшенню якості зернової та насінницької продукції; обґрунтовано нові підходи до стандартизації й сертифікації насіння в Україні Новизна - науково обґрунтовано агротехнічні та організаційні засади сучасного насінництва, створено нову базу нормативно-правових документів, що регламентують галузь насінництва в Україні. Ступінь впровадження - у результаті проведених досліджень підготовлено низку методичних рекомендацій з поліпшення стану насінництва; розроблено перші національні стандарти (ДСТУ 2240-93, ДСТУ 2949-94, ДСТУ 4138-2002); методичні розробки науково обґрунтовано й упроваджено в сільськогосподарське виробництво.