У дисертації за посередництвом цілісної інтерпретації музичної події як темпоральної форми естетичного, будованої взаємодією концентрації і векторності смислу, підіймаються взаємопов’язані проблеми естетичних засад твору мистецтва, творчої суб’єктивності, екзистенційних витоків естетизації буття, у її спектральній повноті представленої музичною символікою, і притаманні сучасному мистецтву криза цілісності і колізія ідентичності. Концепція дослідження інтегрує обгрунтування фундаментальних параметрів музичної події, виявлення логіко-смислових зв’язків яких обумовило відповідний понятійний апарат аналізу. Дисертантом сформульовані адекватні обраному підходу дефініції музичної події, музичного розуміння, музикальної суб’єктивності, розкриті поняття музичного знаку і гармонії в їх теоретико-естетичному плані, розроблено трактовку категорії музичного символу. Специфіка музичної символізації виявлена при посередництві таких знакових форм, як „постать часу”, „музична присутність”, „музична самість”, „артистична метафізика”, „символічний обмін”, які дозволили диференціювати і висвітлити структурну інтеграцію порядків переживання музики. Сполучення філософських, теоретико-естетичних, естетико-мистецтвознавчих дискурсивних інструментів визначило широкий діапазон зв’язків дослідження з діалектичною традицією, концепціями онтології свідомості, екзистенціальною онтологією, герменевтикою, а також актуалізацію і опрацювання визначних тенденцій музичної естетики, аналіз досвіду якої посідає важливе місце в дисертації. Робота спирається на доробок української естетики в розумінні естетичного, інтерпретації принципів історико-естетичного аналізу, в ряді питань, що стосуються онтологічної значущості і темпоральності музичної події. Ключові слова: музична подія, естетичний досвід, естетико-онтологічна специфіка, темпоральність музики, музична символізація, музичний символ, музичне переживання, гармонія, музична свідомість, музикальна суб’єктивність.
