Карпенко К. І. Гендерний вимір екологічної комунікації

Об'єкт - екологічна комунікація як соціокультурний феномен. Мета - обгрунтувати концепцію гендерного виміру екологічної комунікації на основі екологічної етики та ідентифікаційних практик як структур її соціальної легітимації. Методи - дискурс-аналіз, теоретико-комунікативний, системний, контекстуальний,інтервальний, крос-культурний підходи. Теоретичні результати та їхня новизна - вирішено проблему теоретичного обґрунтування концепції гендерного виміру екологічної комунікації.Розкрито роль ідеальної екологічної комунікації як універсального регулятивного принципу. Доведена необхідність дискурсивно-консенсусного регулювання екологічної комунікації у її гендерному вимірі на основі принципів нерепресивності, партнерства і толерантності. Практичне застосування - вирішення проблем демократизації суспільства, навчальний процес, наукова робота.