Чухліб Т. В. Український гетьманат у протистоянні держав Європи з Османською імперією (1667 - 1699 рр.): міжнародне становище, зовнішня політика, зміна сюзеренів.

Дисертація є першим в історіографії комплексним дослідженням місця та ролі Українського гетьманату в протистоянні країн Центрально-Східної, Східної та Південно-Східної Європи з Османською імперією в другій половині XVII ст. У контексті міжнародних відносин здійснено системний і порівняльний аналіз зовнішньої політики українських урядів лівобережної та правобережної частин Української держави. Доведено, що, зважаючи на конфлікт між Османською імперією (включно з Кримським ханством), з одного боку, та Австрійською імперією, Венеціанською республікою, Річчю Посполитою (при підтримці Ватикану) та Московською державою - з другого, українські правителі були вимушені лавірувати між польським королем, російським царем, турецьким султаном і кримським ханом, переходити з одного боку на інший, а отже, відмовлятися від протекції одного володаря-сюзерена на користь іншого. В окремі періоди гетьмани визнавали залежність від кількох сусідніх монархів одночасно, що дало змогу дисертанту зробити висновок про проведенняними полівасалітетної зовнішньої політики. Водночас розділення України між Варшавою, Москвою, Стамбулом і Бахчисараєм означало започаткування процесу поступової втрати Українським гетьманатом політико-правової суб'єктності в міжнародних відносинах кінця 60-х - 90-х рр. XVII ст.