Зязюн Л. І. Теоретичні засади розвитку та саморозвитку особистості в освітній системі Франції.

У дисертації аналізуються мало відомі педагогічній науковій громадськості України теоретичні розробки науковців-педагогів і психологів Франції, які ще в 20-30-х рр. ХХ ст. і до нашого часу, послуговуючись світовим науковим надбанням, пропонували й пропонують чимало теоретичних розробок з питань саморозвитку особистості, зокрема й в царині самоосвіти та самовиховання, які є особливо актуальними в сучасних умовах різкого збільшення наукових знань, лавинного розвитку інформатизації й комп'ютеризації освітніх систем на рівні держав і континентів. Саморозвиток розглядається як освітня технологія, що виконує важливі соціальні й особистісні функції: загальноосвітньої й професійної підготовки, загальнокультурного розвитку кожної людини, оптимальної організації її вільного часу, адаптації, амортизації, компенсаторної терапії, опанування засобів самоосвіти й самовиховання. Різновиди саморозвитку відтворюються відповідними моделями, відмінними рисами яких є, як правило, досвідно-професійна, наукова, культурологічна й т. ін. диференціація й спеціалізація особистості. Моделі диференціюються за соціально-демографічними, духовними, статусними, соціально-економічними, професійними, кваліфі-каційними та іншими ознаками.