Гринишина М. О. Дискурс реалізму в українській театральній культурі кінця ХІХ – початку ХХ століття

У дисертації за методологією дискурс-аналізу досліджується процес формування сценічної культури в Україні в останній третині ХІХ і на початку ХХ століття як вияв дискурсивної практики стилю реалізму, виявляється художня специфіка українського інваріанту «великого» стилю реалізму у зіставленні з його інонаціональними варіантами, формулюються європейський та український порядки реалістичного дискурсу. Дискурсивна практика українського реалізму визначається у драматургічній та сценічній площинах, що дозволяє повною мірою окреслити феномен вітчизняної «нової» драми та сформованого на її основі «нового» (режисерського) театру. Означені феноменологічні особливості українського драматургічного та сценічного стильових інваріантів натуралізму, неореалізму, неоромантизму, символізму корелюються із ідейно-естетичним комплексом драматичного доробку Івана Франка, Лесі Українки та Володимира Винниченка і остаточно коригуються через аналіз його сценічного відбитку 1890 – 1910-х рр.