Пасічник Л. А. Фітопатогенні і сапрофітні бактерії агроекосистем пшениці та вівса

Дисертація присвячена вивченню взаємовідносин між фітопатогенними та сапрофітними бактеріями (епіфітними і ендофітними) in vitro та in vivo та встановленню закономірностей розповсюдження основних збудників захворювань зернових культур на прикладі пшениці і вівса. Екологічними нішами сапротрофного виживання фітопатогенів є поверхня рослини-хазяїна та імунних рослин. Взаємовідносини між сапрофітами та патогенами складні та багатовекторні. Так, сапрофітні бактерії пшениці виявляють більшу конкурентоспроможність порівняно з фітопатогенними бактеріями. Вони послаблюють прояв симптомів захворювання та перебіг інфекційного процесу, спричиненого фітопатогенними бактеріями. В свою чергу фітопатогени індукують у P. agglomerans утворення сигнальних молекул - ацилгомосеринлактону. Молекулярно-генетичними методами за допомогою gusA-гена доведено здатність епіфітних ізолятів нарівні з ендофітними колонізувати внутрішні тканини рослин. Встановлено гетерогенність природних та колекційних популяцій P. syringae за деякими біологічними властивостями. Однак, умови існування бактерій в різних екологічних нішах, не впливають на жирнокислотний склад їхній ліпідів. Виявлено приуроченість окремих серогруп у пристосованості бактерій до умов існування. Встановлено структури О- полісахаридного (О-ПС) ланцюга штамів P. syringae pv. coronafaciens 9030 і P. syringae pv. atrofaciens 8281, які є гетерогенними і включають 3 типи О-ланцюгів, де основний ланцюг являє собою залишки L- рамнози, а боковим замісником є 3-ацетамідо-3,6-дидезокси-D-галактоза. Ліпополісахариди P. syringae pv. coronafaciens 9030 і P. syringae pv. atrofaciens 8281 виявляють антимутагенні (у тесті Еймса) та протипухлинні властивості щодо A. tumefaciens. Прояв реакції надчутливості в листках тютюну залежить від віку P. syringae, часу ін'єкції протягом доби та солей важких металів. ЛПС P. syringae не приймають участі в реакції надчутливості.