Об'єктом дослідження є процес формування сучасної методології управління лісовим господарством як специфічної галузі економіки, котра, поруч із притаманними кожній галузі функціями, виконує також загальносуспільні функції екологічного характеру, необхідні для життєдіяльності людини. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування якісно нової методології управління лісовим господарством на еколого-економічних засадах та вирішення прикладних завдань реформування галузі у контексті концепції сталого розвитку. Методи дослідження: монографічний, інституційний, порівняльний та сценарний аналіз, економіко-статистичний, моделювання. Результати дослідження: вперше - сформульовано еколого-економічні засади управління лісовим господарством, теоретично обґрунтовано концепцію управління лісовим сектором економіки як динамічної системи, що взаємодіє з іншими секторами економіки, розроблено модель визначення маси фотосинтетично зв'язаного атмосферного вуглекислого газу та депонованого деревостаном вуглецю, запропоновано модель залучення учасників відносин у сфері лісового господарства до участі в процесах управління лісовим господарством, розроблено методичні основи формування стратегії розвитку лісового господарства, теоретично обґрунтовано альтернативні сценарії розвитку лісового господарства України; удосконалено - методологічні підходи до визначення змісту екологізації системи управління лісовим господарством у контексті вимог концепції сталого розвитку, методологічні засади моделювання використання та відтворення лісових ресурсів на основі еколого-економічних критеріїв в частині обґрунтування прийняття рішення щодо віку рубання лісу з урахуванням екологічних функцій лісу, системний аналіз лісового сектора економіки як об'єкта екзогенних та ендогенних впливів, модель використання економічних інструментів для управління екологічними ризиками в лісовому господарстві. Отримані в процесі дисертаційного дослідження наукові результати знайшли практичне використання на рівні центральних, регіональних та місцевих органів влади у вигляді відповідних рішень та нормативних документів щодо запровадження нових форм і методів управління та господарювання, в основі яких лежали авторські розробки, рекомендації, пропозиції. Практичне значення дослідження полягає у тому, що обґрунтовані теоретико-методологічні положення щодо удосконалення чинної системи управління лісовим господарством на еколого-економічних засадах при умові їх використання в діяльності відповідних відомств, установ та підприємств матимуть позитивний вплив на використання, відтворення і охорону лісових ресурсів та стан навколишнього природного середовища. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при обґрунтуванні та розробленні загальнодержавних та регіональних програм охорони навколишнього природного середовища, розвитку лісового сектора та для удосконалення чинної лісової політики і нормативно-правової бази розвитку лісового господарства.
