Кононенко Т. В. Маргінальна особистість у поствізантійській ментальності

У дисертації міститься комплексний аналіз маргінальної особистості в рамках поствізантійської ментальності. Маргінальна особистість розглядається як модель аксіологічного вибору, невід'ємними складовими якої є: принципове неприйняття божественних, природних та соціальних підвалин світобудови, інакомислення, втрата смислового стрижня життя, самотність як життєвий стиль, абсолютизація власної волі та свободи, спрямованість до нового, іншого, творчість досконалого життя. Стверджується, що саме стрижневе положення християнства про образ і подобу сприяє формуванню та розвитку даної моделі. Поняття маргінальної особистості пов'язується з поняттям вітчизняної інтелігенції. Обґрунтовується ідея двох типів чернечого служіння: іманентного (боговідступництво Людинобога, орієнтування на будівництво Царства Земного, соціальну справедливість) і трансцендентного (богоподвіжництво Боголюдини, орієнтування на будівництво Царства Небесного, божественну благодать). Виділяється та аналізується творча спадщина П.І. Пестеля (тираноборство), Ф.М. Достоєвського (богоборство) та М.О. Бердяєва (життєтворчість) в якості прикладів аксіологічної моделі маргінальної особистості в рамках поствізантійської ментальності.