Об'єкт дослідження: господарські відносини, що виникають у державному секторі економіки у процесі створення і діяльності державних підприємств. Мета дослідження: розроблення теоретико-методологічних та прикладних засад господарської правосуб'єктності державних підприємств, обґрунтування теоретичних положень щодо правового забезпечення їх господарської самостійності в нових економічних умовах, формування відповідних пропозицій з удосконалення законодавства. Методи дослідження: історичний, діалектичний, аналітико-синтетичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, логіко-юридичний. Теоретичне та практичне значення: у дисертації запропоновано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка полягає в розробленні сучасних теоретико-методологічних та прикладних засад господарської правосуб'єктності державних підприємств, обґрунтуванні теоретичних положень щодо правового забезпечення їх господарської самостійності в нових економічних умовах, формуванні відповідних пропозицій з удосконалення законодавства, що має важливе народногосподарське та соціокультурне значення. Результати дослідження впроваджені в діяльності: Донецької обласної ради професійних спілок Федерації профспілок України; Комітету з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України та Народного депутата України Ю.М. Воропаєва при доопрацюванні проекту закону "Про акціонерні товариства"; Комітету з питань економічної політики Верховної Ради України; Київської районної у м. Донецьку ради; Державного підприємства "Науково-дослідний інститут комплексної автоматизації"; Реєстраційної палати Чернігівської міської ради. Наукова новизна: виокремлено етапи історичного розвитку господарської правосуб'єктності державних підприємств. Обґрунтовано стратегічне значення для вирішення проблем господарської правосуб'єктності державних підприємств органічної концепції праворозуміння та правового інституціоналізму. Сформульовано господарсько-правову концепцію комбінаційної (компромісної) теорії правосуб'єктності. Аргументовано існування конституційних передумов для забезпечення господарської самостійності державних підприємств, основу яких складає закладений у Конституції України принцип "дозволено все, що не заборонено". Обґрунтовано на основі Конституції пропозицію про сходження від категорії "юридичний інститут" до категорії "правовий інститут", сформульовано поняття господарсько-правового інституту. Удосконалено визначення поняття господарської правосуб'єктності. Дістали подальший розвиток теоретичні розробки щодо структури господарської правосуб'єктності, обґрунтовано співвідношення господарської правосуб'єктності, організаційно-правової форми та правового інституту. Обґрунтовано, що за економіко-правовою сутністю підприємство - первинний господарсько-правовий інститут; цю обставину кваліфіковано як основну складову в обґрунтуванні господарсько-правової самостійності державного підприємства. Аргументовано, що державне підприємство є одночасно і суб'єктом, і об'єктом права в додатковому, ніж це передбачено у чинному законодавстві, контексті. Дістала подальший розвиток теорія оперативного управління, яку запропоновано розвинути до теорії господарювання. Обґрунтовано співвідношення понять підприємства і юридичної особи як суб'єкта права і первинної організаційно-правової форми. Дістала подальший розвиток теорія колективу Венедиктова. Розроблено пропозиції щодо впровадження у законодавство синдикалістської концепції внутрішньої організації державного підприємства і його участі у вертикальних відносинах та законодавчого забезпечення господарської самостійності державних підприємств. Сфера використання: суб'єкти законодавчої ініціативи; органи державної влади; органи місцевого самоврядування; суб'єкти організаційно-господарських повноважень; вищі навчальні заклади.
