Заяць В. М. Формування ринку сільськогосподарських земель: методологія і регулювання

Об'єкт дослідження: ринкові форми набуття та реалізації прав на землю, суб'єктний склад і кон'юнктура ринку сільськогосподарських земель, економіко-інституційні механізми його регулювання. Мета роботи: розробка теоретико-методологічних і практичних засад формування та функціонування ринку сільськогосподарських земель. Методи дослідження: системний, історичний, логічний, монографічний, абстрактно-логічний, формалізації, групування, кореляції, індексний, графічний. Наукова новизна: вперше з позиції системного підходу до оцінки економіко-інституційних основ і механізмів земельних відносин власність на землю визначена персоніфікованою сукупністю повноважень щодо ділянки як комбінації факторів корисності, представлених ресурсами, що в тій чи іншій мірі впливають на продуктивність і дохідність її використання; ринок землі визначений як зумовлена еволюцією суспільних відносин дозвільна система другого рівня, що з огляду на положення інституціональної економічної теорії передбачає добровільну платну передачу заздалегідь встановлених повноважень та обов'язків стосовно окремих ділянок і максимізує вигоди суспільства від їх використання; взаємообумовлена подільність права власності на землю та її факторного внеску (земельної ренти) визначена методологічною основою ринку землі, необхідною передумовою її продуктивного використання через комбінування повного та часткових прав, оцінку поточної та потенційної його дохідності, можливостей окремих учасників ринку (їх груп) впливати на ціни залучення сільськогосподарських земель у виробництво та обмеження на цій основі економічної конкуренції.