Охріменко В. І. Онтологія та гносеологія категорії модальності в італійській мові.

У дисертації запропоновано інтегративну теорію категорії модальності в італійській мові, основними концептуальними засадами якої є зближення модальності і модусу, об'єктивного і суб'єктивного, онтології і гносеології, синтезу і аналізу. Модальність розглянуто як чотирирівневе утворення: модальне когнітивно-семантичне поле - модальне значення - модальна одиниця - сукупність функціонально-семантичних варіантів. Розроблено засади вияву ізоморфності між модальною одиницею та параметрами мікротексту її функціонування з позицій ядра і периферії. Запропоновано принцип лексикографічного тлумачення модальних одиниць італійської мови, згідно з яким визначається їх внутрішня форма, етимон, зв'язок з опозицією модального поля, модальний статус, модальне значення, сукупність функціонально-семантичних варіантів з інтегративною ознакою, семантичні імплікатури, синоніми, квазісиноніми та антоніми, дані про ізоморфність параметрам мікротексту функціонування від приядерної зони до периферії. Модальну систему визначено як інтегративне багаторівневе утворення, що існує у вигляді відношень її складників, які відображають досвід взаємодії суб'єкта з дійсністю в аспекті постійного фіксування балансу між об'єктивним і суб'єктивним.