Нікітченко Ю. В. Прооксидантно-антиоксидантна система в процесах старіння та експериментальні підходи до її корекції

Об'єкт дослідження - прооксидантно-антиоксидантна система за умов експериментальної регуляції тривалості життя. Мета дослідження: встановлення основних закономірностей та визначальних факторів вікових змін прооксидантно-антиоксидантної системи за умов експериментальної регуляції тривалості життя та розробка на цій основі нових підходів до уповільнення старіння та попередження розвитку вікових патологій. Методи: хемілюмінесцентний, флуориметричний, спектрофотометричний, колориметричний, полярографічний та імуноферментний, метод диференційного центрифугування, методи біохімічного аналізу активності ферментів та вмісту метаболітів, методи статистичної обробки даних. Теоретичні й практичні результати, новизна: в залежності від віку за природного старіння виділено три основних стани антиоксидантної системи та прооксидантного потенціалу. При моделюванні прискореного старіння встановлено, що збільшення прооксидантного потенціалу в тканинах пов'язано в основному зі зниженням активності GSH-залежних антиоксидантних ферментів, особливо активності Se-залежної глутатіонпероксидази. Виявлено, що ступінь обмеження калорійності дієти прямо пропорційно визначає зменшення вмісту трийодтироніну в крові та зниження інтенсивності фосфорилюючого окиснення мітохондрій та обернено пропорційно - збільшення активності Se-залежної глутатіонпероксидази. З метою уповільнення старіння запропоновано залежний від віку підхід до корекції антиоксидантної системи організму, який полягає в тому, що для ефективної роботи антиоксидантної системи вже у середньому віці є потрібним підвищення активності неферментативної антиоксидантної системи і збільшення активності ферментів, що забезпечують GSH-залежні антиоксидантні ферменти відновленим глутатіоном і NADPH. На пізніх етапах онтогенезу є потрібним додаткове збільшення активності ферментативної антиоксидантної системи, особливо активності GSH-залежних антиоксидантних ферментів. Галузь використання: науково-дослідна робота з метою вивчення механізмів стійкості клітин до факторів окислювального стресу, викладання курсів біохімії, фізіології, геронтології та геріатрії.