Нардід О. А. Внутрішньо- і міжмолекулярні взаємодії та їх роль у кріопошкодженні й кріозахисті біологічних структур

Об'єкт - ізольовані й зв'язані біомакромолекули , природні суміші білків, природні та штучні мембрани, клітинні й субклітинні структури, розчини низько- і високомолекулярних кріозахисних речовин. Мета - встановлення закономірностей впливу низьких температур і кріопротекторів на внутрішньомолекулярні й міжмолекулярні взаємодії білків, білок-ліпідних комплексів, штучних і природних мембран і визначення ролі цих взаємодій у резистентності біоструктур в умовах низькотемпературного консервування. Методи - ЕПР,спектрофотометрія, НВЧ діелектрометрія, ІЧ спектроскопія, гель-хроматографія, диференціальна скануюча калориметрія, стандартні статистичні методи. Встановлено, що повільне (1-7град/хв) заморожування білків (ГОД, ЦХО, САБ), і природних білкових сумішей (СКК, ФР, ЕПЛ) приводить до порушення внутрішньомолекулярних взаємодій у біомакромолекулах з розпушенням поверхневих поліпептидних ланцюгів і подальшою агрегацією біомакромолекул. Установлено порушення білково-ліпідних взаємодій в мембранах у присутності непроникаючих кріопротекторів, що при наступному заморожуванні клітин приводить до порушення проникності мембран. Показано, що швидке заморожування мітохондрій до -196 C приводить до зміни плинності мембрани, а повторне викликає зміни структурної організації мембран. Доведено, що мембрана гепатоцитів перешкоджає взаємодії молекул кріопротекторів з дихальним ланцюгом мітохондрій, але із підвищенням концентрації захисна функція мембрани зменшується. Створено технологію довгострокового зберігання мініатюрних електрохімічних біосенсорів на основі глюкозооксидази.