Балинська О. М. Семіотика права як філософсько-правова парадигма

Обґрунтовано семіотику права як окрему парадигму філософії права, що концептуально охоплює всі основні філософські аспекти (онтологію, гносеологію, аксіологію, антропологію та праксеологію) права як суспільного феномена, що створений і діє на основі функціонально зорієнтованих сигналів, кодів, знаків соціальної дійсності. Правовий знак визначено як матеріальний носій інформації, що є зрозумілим для представника певної правової культури, в межах якої функціонує цей знак; він має чітку прагматичну ознаку – відображення практичних інтересів людини у її поведінці, діяльності і способі мислення. Право подано як знакову інформаційно-комунікативну модель правової поведінки соціального суб’єкта, варіантів міжсуб’єктних та суб’єкт-об’єктних правових відносин, а також самої правової дійсності. Описано окремий тип семіотичної характеристики людини – homo semioticus, – що передбачає двояке розуміння людини: 1) як основного суб’єкта створення знаків соціонормативного простору; 2) як знакову одиницю цього простору.