Об'єкт дослідження - державний механізм сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування в Україні. Мета дослідження - розробка теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення державного механізму сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування в Україні з урахуванням соціокультурних чинників. Методи дослідження - історичний, системний, логіко-діалектичний підходи, та використані методи: історико-хронологічний, аналітико-монографічний, структурно-функціональний, статистичних порівнянь, групування, узагальнення, соціологічні, аналізу, синтезу, індукції та дедукції. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування матеріалів комплексного наукового дослідження для написання узагальнюючих праць, підручників та посібників з державного управління, підготовки лекційних курсів з широкого кола питань взаємодії влади та громади. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше визначено специфічні методологічні риси сучасного наукового пізнання, що негативно позначаються на теорії та практиці державного управління; розроблено концептуальні підходи до оцінки перспектив та можливостей застосування у державній практиці теорії інституціональних матриць щодо визначення перспектив розвитку місцевого самоврядування в Україні, попередньої оцінки успішності чи неуспішності соціальних новацій, доведено, що у процесі державного сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування соціокультурні чинники є одними з найважливіших детермінант формування кадрового, ресурсного та владного потенціалу муніципальних утворень; обґрунтовано можливість об'єктивної оцінки результативності державного сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування в Україні через визнання процесуальності самоврядності, перебування у постійному пошуку форм та практик за умов культурних трансферів як невід'ємних складових сучасних глобалізаційних процесів; запропоновано комплексну систему механізмів та заходів соціокультурного державного сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування, що поєднують практики міжсекторного соціального партнерства, посередництва та коуч-технології на основі комплексної характеристики соціокультурних чинників. Удосконалено: категоріальний апарат, що забезпечує дослідження явищ, процесів та зв'язків у напрямку соціокультурного бачення державного механізму сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування та дозволяє виокремлювати та аналізувати явища, які до цього часу залишалися поза увагою дослідників; методологічні підходи до модернізації державного управління процесами взаємодії влади та громади з урахуванням сучасної соціокультурної ситуації в Україні; теоретичну схему розуміння механізмів взаємодії влади та громади крізь призму соціокультурного підходу та положення щодо первинності громадянських структур у владних відносинах як запоруки становлення та розвитку демократії; комплексну програму та структуру системи підготовки та перепідготовки державних службовців та посадових осіб у органах місцевого самоврядування на основі вивчення їх потенціалу як агентів змін та з урахуванням настанов системи безперервної освіти. Подальшого розвитку дістали: науково-методичні основи комплексного бачення державно-управлінських заходів щодо активізації місцевого самоврядування з урахуванням соціокультурних чинників та можливих сфер, каналів та засобів сприяння державної влади процесам інституціоналізації місцевого самоврядування; науково-теоретичне осмислення та концептуальні моменти щодо ідентичності сучасних українських посадовців, оцінка їх потенціалу як агентів змін, що необхідні для формування певних "точок зростання", з яких могла б розпочатися якісна зміна усієї системи державного управління; теоретичне осмислення феномену корупції за рахунок залучення нового емпіричного матеріалу та його концептуалізації на тлі соціально-демографічних та статистичних даних стосовно сучасних українських посадовців; визначення особливостей політичної участі та політичної активності громадян сучасної України з метою вдосконалення державно-управлінських заходів сприяння активізації громадянського потенціалу в країні.