Об'єктом дослідження є тканинний гомеостаз; метою -з'ясування механізмів клітинного відбору та його ролі у підтриманні тканинного гомеостазу у рослин. Використовувались морфометричні, анатомічні, цитологічні, цитогенетичні, фізіологічні, радіометричні, молекулярно-генетичні методи дослідження та стандартні методи статистичного аналізу. В роботі вперше розроблено концепцію клітинного відбору та його ролі у підтриманні тканинного гомеостазу в рослин у середовищі, що спричиняє генотоксичний вплив. На широкому експериментальному матеріалі продемонстровано, що за рахунок клітинного відбору у рослин елімінуються пошкоджені клітини, стимулюються репопуляція і дедиференціація клітин, регулюється чисельність клітинних популяцій як соматичних, так і генеративних тканин, обмежується мутагенез, формується неспецифічна адаптація. Вперше показано, що відновлення архітектоніки меристеми базується на поєднанні симпластичного та інтрузивного росту нових клітинних рядів, а просування аберантних клітин у зону розтягування може блокуватись завдяки клітинній конкуренції і заміщенню інактивованих клітин. Вперше встановлено, що на ефективність зародкового відбору у рослин впливає рівень плоїдності, геномної нестабільності, гетерозиготності генотипів та статевий диморфізм. Вперше показано, що в генеративній сфері рослин завдяки цитоміксису і гаплонтному відбору регулюється фертильність чоловічої статевої лінії. З'ясовано, що фізіологічна природа цитоміксису полягає в перемиканні трофічних зв'язків мікроспороцитів з тапетальних на навколишні клітини і супроводжується утворенням синцитіїв та гіперсекрецією калози, яка обмежує поширення цитолітичного процесу в пиляку. В цілому, розроблена концепція клітинного відбору в рослин є вагомим внеском у розвиток сучасної теорії клітинного відбору та уявлень про тканинний гомеостаз та. Робота відзначається системним підходом до аналізу широкого кола питань біології розвитку багатоклітинних організмів. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що дослідження клітинного відбору має дуже важливе значення для розробки заходів щодо збереження видового різноманіття та генетичної стабільності видів рослин механізмом в умовах зростаючого антропогенного впливу на природне середовище. Для моніторингу стану фітоценозів рекомендовано тестування розвитку мікроспорангію та флуктуючої асиметрії листкової пластинки. Практичне значення для гаметофітної селекції мають дані про зниження ефективності гаплонтного відбору у поліплоїдів і генетично нестабільних генотипів, переважання в автогамних видів мейотичного, а в алогамних - гаплонтного відбору, підвищенний мутагенез чоловічої генеративної сфери. Для дослідження різних типів клітинної загибелі доцільно використовувати пиляк як зручну та інформативну модельну систему. Практичне застосування в селекційно-генетичній практиці можуть знайти дані про природу цитоміксису та його роль у підтриманні тканинного гомеостазу та фертильності пилку. Результати дослідження перехресної адаптації до УФ-опромінення можна рекомендувати для розробки заходів щодо оптимізації умов культивування рослин зі зниженою стійкістю в штучних агроценозах. У природних і культивованих насадженнях у зоні відчуження ЧАЕС для зниження рівня мутагенезу рекомендується культивування диплоїдних, переважно, автогамних видів зі статевою репродукцією. Результати проведених досліджень рекомендовано для використання у навчальному процесі під час підготовки студентів за спеціалізацією "клітинна біологія та біоінженерія" ННЦ "Інститут біології" Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
