У дисертаційній роботі представлені нові дані щодо закономірності внутрішньої будови серця в нормі та при набутій поєднаній ваді мітрального клапана і з'ясування спірного натепер питання про характер руху крові магістральними судинами великого і малого кіл кровообігу. У нормі в порожнині власне передсердь виділяють два відділи: верхній - синусний (порожнистих вен - у правому і легеневих вен - у лівому) і нижній - воронкоподібний, спрямований горловиною до відповідного передсердно-шлуночкового отвору. У проміжному положенні між ними розташовані гирла вушок серця. Внутрішня поверхня стінок передсердь має гладкий рельєф. Поздовжні осі як правого, так і лівого вушок серця розташовані під прямим кутом до осьового потоку крові з передсердь у шлуночки, що слід вважати особливим пристосуванням, яке в систолі вушок приводить до утворення вихрових потоків, що накладаються на основне русло крові з передсердь у шлуночки, надаючи йому деякої турбулентності. Внутрішня поверхня шлуночків серця нерівна через наявність глибокої зритості, утвореної м'язовими трабекулами, які мають упорядкований спіральний хід із великою крутизною витків, що зумовлює в шлуночках у систолі круговий рух крові. У порожнині шлуночків серця виділяють ендокардіальні та міоендокардіальні утвори. До ендокардіальних належать клапанні та позаклапанні сухожильні хорди. Роль позаклапанних хорд полягає в механічній ув'язці між прилеглими різними скоротливими утворами, чим досягається зміцнення стінок шлуночків під час систоли. За всіма ознаками позаклапанні хорди відповідають так званим "несправжнім" хордам. Міоендокардіальні утвори охоплюють загальновідомі сосочкові м'язи і м'язові трабекули та постійно наявні утвори - м'язові перекидні перекладини, що згадуються в літературі під назвою "аномальних" або "аномально розташованих" хорд. У правому шлуночку є особливі м'язові перекладини - міжстінкові трабекулярні перемички, що з'єднують протилежні стінки конуса легеневого стовбура. У процесі експериментальних дослідів установлено, що в поперечному перерізі черевної аорти кролика в суцільний еритроцитарній масі лейкоцити і тромбоцити розподілені рівномірно (лейкоцити - поодинці, а тромбоцити - невеликими груповими сукупностями), в кластерному порядку. Така картина побічно свідчить про те, що всі формені елементи крові містяться в аортальному потоці в рівномірно перемішаному стані, який може досягатися тільки в режимі турбулентного руху. При набутій поєднаній мітральній ваді серця загальний принцип будови передсердь зберігається, проте вони підлягають деформації, що полягає здебільшого в помітному розширенні синусних відділів власне передсердь, унаслідок чого їхні воронкоподібні відділи стають коротшими і ширшими в ділянці лівого та правого передсердно-шлуночкових отворів. Характерна ознака обох форм набутої поєднаної мітральної вади - це деформаційна зміна як клапанних ("істинних"), так і позаклапанних ("несправжніх") сухожильних хорд, яка полягає в їх укороченні та потовщенні. Тому в обох формах набутої поєднаної мітральної вади ендокардіальні та міоендокардіальні утвори підлягають ізометричній деформації, внаслідок чого внутрішній рельєф шлуночків згладжується, що не може не шкодити режиму руху крові в легеневому стовбурі й аорті, знижуючи її турбулентність, що, своєю чергою, призводить до порушення рівномірного розподілу в еритроцитарному потоці інших формених елементів крові.
