Родний О. В. Ренесансна філософія людини і сміхова культура Відродження: грані діалогу.

Об'єкт - світоглядний діалогізм Відродження. Мета - історико-філософська реконструкція діалогу філософії Ренесансу та сміхової культури цієї епохи.. Методи - компаративістський, діалектичний, герменевтики, феноменології, екзистенціалізму. В дисертації запропоновано історико-філософську концептуалізацію ренесансного співвіднесення філософської свідомості та сміхової картини світу як "граничної" конструкції культурного діалогу Відродження, основоположної і для виявлення, і для самовизначення світоглядного діалогізму в його часопросторі. Сміхову культуру, усталену на тлі оформлення філософії Ренесансу, розглянуто як форму її "інобуття" в культурному діалозі, що виявила епістемологічну межу діалогізму, визначальну для ментальності цієї доби. Таке бачення їх співвіднесеності обґрунтовано встановленням тієї суперечності означень і проявлень сміху як "Іншості", яка ознаменувала заснування ренесансного типу філософствування, проблематизувавши - як нездоланне протиставлення "свого іншого" та радикальної "Інакшості" - гносеологічні засади діалогіки, закладені в епоху Відродження на "грунті" ствердження множинності шляхів до єдиної істини. "Перехідний" характер філософії Ренесансу пов'язано з такою "діалогізацією" філософської рефлексії на його історико-культурних підвалинах, у котрій її простір набуває "відкритості", значущої для подальшого "самооновлення" теоретичного "ядра" світогляду в історичному часі. Сфера - навчальний процес.